Належить до міської садиби, в якій проживали математик, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН В. П. Єрмаков, патолог, мікробіолог, хірург О. Д. Павловський.

Садиба складається з головно­го будинку на червоній лінії забудови вулиці (№ 41) і флігеля, розташованого паралельно йому на подвір'ї, у другому ряді забудови (№ 41-в). Фасадний буди­нок чотириповерховий з підвалом, цег­ляний, пофарбований у світло-жовтий колір, архітектурні деталі — у білий. Флігель чотириповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований у терако­товий колір, архітектурні деталі — в білий. Оформлений у цегляному стилі.

У садибі проживали відомі вчені. У кін. 19 ст. до 1911 — Єрмаков Василь Петрович (1845—1922) — математик і механік, чл.-кор. Імператорської Санкт- Петербурзької АН (з 1884), один із засновників Київського фізико-матема- тичного товариства (1890), засновник і організатор «Журнала элементарной математики» (1884—86) і його продов­ження «Вестника опытной физики и элементарной математики» (1886), що довгий час був єдиним у Російській імперії науковим виданням у цій галузі.

У період проживання в цьому будин­ку професор Київського університету (з 1877), завідувач кафедри вищої мате­матики Київського політехнічного ін­ституту (з 1898), товариш голови Київ­ського фізико-математичного товари­ства. Наукові праці присвячено про­блемам математичного аналізу — теорії диференціальних рівнянь звичайних і частинних похідних, теорії ймовірнос­ті, варіаційних числень, питанням ана­літичної геометрії, теоретичної ме­ханіки. Мешкав також на вул. Паньківській, 9 у прибутковому будинку М. Грушевського (1911—12; не зберіг­ся), у житловому будинку КПІ № 1, квартира № 4 (1913—22).

У кін. 1910-х рр. (до 1919) — Павловський Олександр Дмитрович (1857— 1944) — патолог, мікробіолог, хірург, завідувач кафедри хірургічної патології й терапії медичного факультету Київ­ського університету (1889—1912), про­фесор (до 1919), ініціатор утворення в Києві Товариства для боротьби із за­разними хворобами і першої в Росії Київської пастерівської антирабічної станції (1894), яку він очолював, Бак­теріологічного інституту (1896), в якому був першим директором і керував відділом сироваток (до 1909). Член санкт-петербурзьких Товариства ро­сійських лікарів (з 1882) і Пирогов- ського хірургічного товариства лікарів (з 1888), Київського товариства лікарів і Акушерсько-гінекологічного товари­ства при університеті (з 1889). У роки 1-ї світової війни — організатор і керів­ник госпіталю Червоного Хреста в Києві.

Досліджував механізм заражен­ня туберкульозом (розробив живильне середовище для туберкульозних бак­терій), риносклеромою (1897 винайшов препарат для її лікування), розвиток хірургічних, газових інфекцій, першим в Російській імперії виготовив і засто­сував для лікування протидифтерійну сироватку (1895) тощо. 1919 емігрував. Мешкав на цій вулиці також у будин­ках № 70 (кін. 19 ст. — 1901; будинок не зберігся), № 28 (1904—07), з 1908 — на вул. Предславинській, 41 (будинок не зберігся), з 1913 — на вул. Володимирській, 68.