Шестиповерховий з підвалом, цегля­ний, перший і другий поверхи тинь­ковані, верхні пофарбовані, у плані Т-подібний, односекційний. Перекрит­тя пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Оригінальну планувальну структуру будівлі вирішено на двох рівнях: першому рівню відповідають квартири чолової частини, другому - квартири тильної секції (внаслідок ре­монтів первісне планування частково змінено). Оздоблений у стилі історизм з елемен­тами неоампіру. Чоловий фасад вирі­шено симетрично відносно центральної осі, підкресленої порталом парадного входу й трикутним щипцем у завер­шенні. Оформлення фасаду виконане із застосуванням широкого спектра опоряджувальних засобів.

Площину першого поверху оброблено дощаним рустом, другого - гладеньким рустом, на рівні третього-п'ятого поверхів стіни залишено в лицьовій цеглі (тепер пофарбовані), на рівні шостого повер­ху влаштовано тинькований фриз з орнаментованим поясом.

Середня час­тина розірваного карниза утворює подобу прямого сандрика над двома вікнами балкона шостого поверху, над нею - напівциркульне вікно, замко­вий камінь якого прикрашено антич­ною маскою. Фасад оздоблено ліпле­ними декоративними деталями: на третьому поверсі - меандром, на чет­вертому -смолоскипами й вінками, на п'ятому - черепами биків і гірлян­дами, на шостому - рельєфними ваза­ми. Головний портал фланковано тос­канськими колонами, над дверима - ліплені кубок і вінок. Збереглися мета­леві грати на балконі шостого поверху та у падузі проїзду на подвір'я. Пере­криття під'їзду кесоноване.

В інтер'єрі залишилися численні деко­ративні елементи. Вестибюль оформле­но пілястрами, меандровим фризом, підлогу викладено метлаською плит­кою. Стіни клітки парадних сходів прикрашено ліпленими квітами в стилі модерн.

1917 - на поч. 1918 у квартирі № 25 садиби проживав Гамарник Ян Борисо­вич (справж. -Яків Цудикович; 1894-1937) - політичний і військовий діяч. У цей час член і секретар Київського комітету РСДРП (б), член виконкому Київської Ради робітничих депутатів (містилися в Маріїнському палаці). Разом з Є. Бош, О. Горвіцем, В. Затонським та іншими провідними діяча­ми київської більшовицької організації висувався Чернігівським комітетом РСДРП(б) кандидатом на виборах до Українських установчих зборів, що відбулися в грудні 1917 - січні 1918. Після жовтневого перевороту у Пет­рограді член Військово-революційно­го комітету, який готував жовтневе збройне повстання 1917 у Києві. 28 жовтня 1917 заарештований в Марий­ському палаці. Після звільнення про­довжив політичну діяльність, зокрема, входив до складу київського ВРК, який керував підготовкою і проведенням січневого збройного повстання 1918 в місті, активний учасник боротьби за  встановлення більшовицького режиму в Україні. У 1920-х рр. очолював Київ­ський, Харківський, Одеський губкоми КП(б)У, Політуправління Червоної ар­мії, з 1930 заступник наркома оборони і голови Реввійськради СРСР. З почат­ком масових репресій наклав на себе руки.

У 1920-х рр. у квартирі № 5 садиби проживав Крамаренко Леонід Петро­вич (1881-1960) - вчений у галузі сільськогосподарського машинобуду­вання, чл.- кор. АН УРСР (з 1939). Після закінчення політехнічного інституту в Києві (1913) викладав у ньому (з 1915), завідував кафедрою сільськогоспо­дарських машин. З 1929 працював у Харкові. Наукові дослідження в галузі теорії та розрахунку сільськогоспо­дарських машин і робочих процесів. Розвинув метод рентгеноскопії в експе­риментальних дослідженнях сільсько­господарських машин.