Історична довідка:
Головний будинок споруджено під наглядом автора проекту, флігель -арх. М. Гарденіна. В січні 1918 садибу пошкоджено під час артилерійського обстрілу червоногвардійцями. У 1930-х рр. експертне обстеження флігеля, що перебував в аварійному стані, проводили архітектори М. Даміловський і О. Кобелєв. Тоді ж здійснено його капітальну реконструкцію з переплануванням приміщень та зміцненням фундаментів. Ремонтні роботи у садибі проводились і пізніше, зокрема, 1956. Тил ділянки внаслідок значного перепаду рельєфу укріплено цегляними підпірними стінами.
Головний будинок, 1898-1900 (№ 112-а).
Чотириповерховий з цокольним поверхом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.
Оздоблений у стилі історизм з елементами неоренесансу. Композиція фасадів симетрична. На головній осі - парадні й чорні сходи. Чоловий фасад тридільний: центр і фланги виділено накладними двоколонними портиками композитного ордера на рівні двох верхніх поверхів. У проміжках влаштовано балкони (первісні Трати замінено).
Перший поверх рустований, в оздобленні інших поверхів широко застосовано гіпсові деталі (частково стандартні). В пишному декорі використано жіночі та лев'ячі маски у замкових каменях вікон, орнамент: «гротеск» -у ризалітах, рослинний -у підвіконнях. Будинок увінчує розвинений карниз з модульйонами, центральний ризаліт - напівциркульний фронтон з гербом в овалі.
Вирізняються лиштви центральних вікон, що складаються з пілястрів з орнаментом із монет. Над головним входом рельєфний десюдепорт із зображенням серед виноградних грон амурів, які читають книжку й грають на сопілках. Бічні фасади вирішено у вигляді глухих брандмауерів. Інтер'єри також насичені декором. Входи у три квартири зі сходових майданчиків оформлено ошатними порталами під розвиненими фронтонами з жіночими масками. Стіни вестибюля розбито на фільонки й увінчано рослинним фризом. Проїзд у південному крилі має перекриття з плафонами, оформленими овальними й циркульними розетками. Над отвором проїзду - картуш у лапах грифонів, в якому вміщено дату будівництва (1900), нижче - рік відновлення (1956). Шпиль у завершенні центральної осі фасаду втрачено.
Садиба - зразок капіталістичної житлової забудови, оформленої в традиціях київської архітектури кін. 19 ст. 1901-04 у квартирі № 22 в садибі проживав Радціг Олександр Олександрович (1869-1941) - вчений у галузі теплоенергетики, чл.-кор. АН СРСР (з 1933), декан механічного відділення політехнічного інституту (1905-08). В період проживання за цією адресою викладач КПІ (1898-1911), завідувач кафедри прикладної механіки, засновник і керівник лабораторії парових двигунів (з 1902); працював над докторською дисертацією «Математична теорія обміну тепла в циліндрах парових машин» (захистив 1905), що стала першою вітчизняною працею в галузі термодинаміки. Основоположник паротурбінобудування. 1904-11 мешкав у садибі КПІ.
У 1910-х рр. у садибі містилися школа співу й оперний клас М. Вронського; приватний жіночий навчальний заклад 1-го розряду О. Домонтович-Шипілло.