У житловій частині на кож­ному поверсі було по дві квартири, що складалися з передпокою, кабінету, вітальні, їдальні та спальні (у квартирах на другому-четвертому поверхах була також дитяча кімната). Кімнати було оздоблено ліпленим декором. Вну­трішнє планування приміщень перед­бачало чіткий поділ на житлову части­ну з парадними сходами й господар­ську - з чорними. Сходи гранітні.

На подвір'ї перед флігелем - підземні служби з цегли та бетону. 1966-69 по фронту ділянки споруджено шестипо­верховий житловий будинок. У 1990-х рр. флігель добудовано двома поверхами та мансардними приміщеннями. Шестиповерховий з підвалом і мансар­дами, цегляний, у плані Т-подібний. Перекриття пласкі, дах мансардний, з бляшаним покриттям. Фасад оздоблено у стилі історизм з елементами середньовічної європей­ської архітектури. Центральну вісь симетрії підкреслено розкріповкою.

Головний вхід виділено рустуванням. Раніше його прикрашало піддашшя на металевих стовпчиках (не збереглося). Фасад пожвавлено чергуванням видов­жених прямокутних, лучкових і напівциркульних вікон, завершено карнизом з тонко прорисованим візерунком цегляного мурування.

Будинок - характерний зразок раціо­нального й компактного планування житлових приміщень. У травні 1917 - квітні 1918 в будинку проживав Ковалевський Микола Ми­колайович (1892-1957) - кооператор, публіцист, громадсько-політичний і державний діяч. Нащадок І. Ковалевського - генерального осавула в уряді гетьмана Б. Хмельницького. 1912-14 навчався у Київському комерційному інституті, 1914 увійшов до Київського комітету українських есерів, брав участь у написанні програми партії.

Після арешту в лютому 1914 і тимчасо­вого ув'язнення в Лук'янівській тюрмі переїхав на Полтавщину, займався коо­перативною діяльністю, співпрацюючи водночас з київськими есерами. На ус­тановчому з'їзді Української партії соціалістів-революціонерів, що відбув­ся в Києві 4-5 квітня 1917, обра­ний головою УПСР на Всеукраїнсько­му національному конгресі (8 травня 1917) - членом УЦР. З травня постійно мешкав у Києві. Голова фракції УПСР в УЦР, голова Української селянської спілки, редактор газети «Народна во­ля», у складі делегації УЦР вів пере­говори з Тимчасовим урядом.

Брав участь у Всеукраїнському селянському з'їзді (28 травня -2 червня 1917), на якому обраний до складу Тимчасового ЦК Української селянської спілки та Всеукраїнської Ради селянських депутатів. 25 жовтня увійшов до Крайового комітету охорони революції в Україні. На сьомих загальних зборах УЦР (29 жовтня -2 листопада 1917) затвер­джений генеральним секретарем про­довольчих справ, обіймав цю посаду до 29 квітня 1918. Від Полтавського вибор­чого округу був обраний членом Все­російських Установчих зборів. Після гетьманського перевороту виїхав з Києва, перебував на нелегальному ста­новищі, у червні 1918 заарештований, до грудня утримувався в Лук'янівській в'язниці. Визволений Українським вій­ськовим ревкомом, який підняв пов­стання напередодні вступу в Київ військ Директорії. 1919 емігрував, жив в Австрії, Польщі, Румунії, займався журналістикою, один із редакторів «Енциклопедії українознавства». По­мер в Інсбруку (Австрійська Респуб­ліка).

До 1990-х рр. будинок використовував­ся як житлово-офісний.