Забудова цих садиб була характерною для Києва серед. 19 ст. Її складали дерев'яні малоповерхові, вільно розташовані на ділянках будівлі. Первісний триповерховий об'єм нового будинку зведено у садибі, сусідній з наріжною, що з 1879 належала домовласнику В. Сисоєву, який замовив у 1894 проект першої секції. Передплата на проведення авторського архітектурного нагляду належить арх. О. Кривошеєву, тому можна припустити, що він же і був автором проекту. Композиція Т-подібної у плані будівлі була симетрично-осьовою, з центральним ризалітом, який завершувався тридільним фронтоном і був акцентований восьмигранною вежкою з невеликим майданчиком у верхній частині, оточеним ажурним металевим парапетом. Вертикальне членування головного фасаду підкреслювали модифіковані пілястри, оброблені в нижній частині під руст. Покрівля мала ажурний парапет, балкони – ґрати аналогічного рисунка. Проїзд закривався металевими стулками воріт.

В кін. 1890-х рр. зведено будинок на наріжній ділянці, архітектура якого повністю повторювала форми збудованого раніше. В документах 1900 домовласника В.-Ф. Ясенецького (володів у цей час обома сусідніми садибами) будинок згадується як такий, що вже приносить прибуток. Вірогідно, В.-Ф. Ясенецький і був замовником робіт. Будинок використовувався як житловий (по дві п'ятикімнатні квартири на другому–третьому поверхах). У 1930-х рр. обидві секції надбудовано четвертим поверхом. Чотириповерховий з розвиненим цокольним поверхом з боку вул. Ш. Руставелі, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, трисекційний (дві секції з боку вул. Саксаганського). Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Оздоблений у стилі історизм. Композиція головного фасаду симетрична відносно наріжної частини будинку. Обидва фасади на вулицях Ш. Руставелі і Саксаганського мають неглибокі вертикальні розкріповки, в які винесено парадні сходи. Прості прямокутні вікна другого і третього поверхів об'єднано по висоті пілястрами, обробленими в нижній частині під дощаний руст. Надбудований четвертий поверх має спрощений декор і стилістично відрізняється від первісного об'єму. Розкріповки завершено прямокутними аттиками. Карниз між третім і четвертим поверхами, що первісно був вінцевим, утворений рядом зубчиків. На рівні третього поверху обабіч вікон вміщено декоративні ліплені підвіски. Являє цінність як зразок типового прибуткового будинку кін. 19 ст. У забудові вулиць Ш. Руставелі і Саксаганського відіграє роль важливого містобудівного акценту, незважаючи на те, що навколишня забудова доповнилась у 1970-х рр. висотними спорудами.

На поч. 1900-х рр. в будинку містилися редакція і контора щорічника «Весь Київ. Адресна і довідкова книга», який виходив з 1899, у 1905–15 видавався С. Богуславським. Книга містить списки вулиць і садиб з позначенням власників, покажчики місцевих урядових установ та їх особового складу, навчальних закладів, лікарень, торговельних закладів, промислових підприємств, музеїв, бібліотек, громадських організацій, адреси жителів міста. Видання – важливе джерело з історії Києва. 1906 редакція містилася у будинку № 10 на цій же вулиці, пізніше – на вул. Миколаївській (тепер вул. Архітектора Городецького), 10 і Мерінгівській (тепер вул. Заньковецької), 6 [1318].