Зведено за проектом арх. О. Хойнацького для Південноросійського товариства торгівлі аптечними товарами, яке пропонувало на продаж в Україні хімічні продукти для науко­вих досліджень, промисловості, сіль­ського господарства, цукрових заводів, виноробства тощо; титровані розчини та інші товари для аптек, лабораторій; засоби для дезінфекції при епідеміях; косметику й пахощі багатьох відомих фірм та косметичні товари власної ла­бораторії; аптечні та лабораторні при­ладдя, хірургічний інструмент і сані­тарні приладдя; гумові предмети; пе­рев'язочний матеріал. В 1990-х рр. у бу­динку здійснено ремонтно-реставра­ційні роботи.

Триповерховий з цокольним поверхом, цегляний, пофарбований, у плані замк­нуте каре з майже квадратним по­двір'ям. Дах двосхилий з зовнішньою банькою, покриття бляшане. Через ве­ликий периметр (понад 200 м) зв'язок між поверхами здійснюється за допо­могою п'яти основних двомаршових сходів і двох вантажних ліфтів. Внут­рішнє планування коридорне з дво­бічним розташуванням приміщень. Ко­ридори на всіх поверхах перекрито циліндричними склепіннями з розпа­лубками над входами до кімнат, які ма­ють пласкі стелі. Перекриття цокольно­го поверху й сходових кліток - неве­ликі цегляні склепіння по металевих рейках.

Композиція будівлі симетрична відносно діагональної осі, що прохо­дить через ріг кварталу. Зрізані  з центральним і бічним (з боку вул. Петлюри Симона) входами та фланги обох вуличних фасадів з проїздами на по­двір'я виділено розкріповками, акцен­тованими архітектурними елементами: рустуванням на першому поверсі, чотириколонними портиками на друго­му - третьому поверхах. З центрально­го (зовнішнього) входу до торговельного приміщення ведуть, п'ятигранні в плані, гранітні сходи.

Оздоблений у стилі історизму з рисами неокласицизму. В опорядженні чоло­вих, пофарбованих у три кольори фа­садів широко застосовано архітектур­ний, ліплений і скульптурний декор. Композиція вуличних фасадів відзна­чається чіткою ярусною тектонікою і домінуванням зовнішньої частини. Висо­кий цокольний поверх тепер має рівну тиньковану поверхню та червоно-бру­натне пофарбування, яке відіграє знач­ну роль, посилюючи урочистість за­гального архітектурного вирішення та відтіняючи багату пластику верхніх ярусів.

Площини стін мають відкриту фактуру цегляного мурування, що є відходом від класицистичної естетики та засвідчує нові утилітарні й естетичні підходи, притаманні архітектурному дизайну доби історизм. Білі архітек­турні й ліплені деталі чітко вирізняють­ся на вохристо-рожевому тлі. Виділений профільованими гуртами перший поверх, оздоблений дощаним рустуванням у межах розкріповок, відіграє роль своєрідного стилобата для верхнього ордерного ярусу - другого й третього поверхів, об'єднаних верти­калями пілястрів і напівколон вели­кого композитного ордера.

У бічних розкріповках плас­тична напруга зростає завдяки заміні гладеньких пілястрів на канелюровані тричвертєві фусти чотириколонних портиків, капітелі яких пишно розкві­тають букетами стилізованого аканто­вого листя зі спіралями волют. Стіни завершує масивний антаблемент з іонічним фризом, в який подекуди вкомпоновано геометризовані розетки, та ошатним карнизом, що привертає увагу грою світлотіні на дрібних орна­ментальних деталях кронштейнів, роз­міщених між ними розетках, рядах іоніків та гранях зубців.

Ритміку фа­садів значно пожвавлюють різні за пропорціями й оформленням ряди пря­мокутних вікон: у цоколі - із замкови­ми каменями, на першому поверсі - з профільованими лиштвами й прямими сандриками, на другому - з виразни­ми трикутними сандриками-фронтончиками на кронштейнах у вигляді стилізованого листя аканта, на третьо­му поверсі - з підвіконним профільо­ваним гуртом.

Найпарадніше оздоблена зовнішня час­тина будівлі складається зі зрізаної площини, що акцентована чотириколонним портиком, увінчаним класицис­тичним трикутним фронтоном, та при­леглих з обох боків тривіконних роз­кріповок, завершених прямокутними аттиками. На фронтоні стояла скульп­тура бога торгівлі Меркурія (втрачена), по краях фронтона ніби присіли скульптури сов, які, ймовірно, сим­волізували мудрість та знання.

Власти­ву історизмові оповідальність мис­тецьких засобів продовжують барель­єфи на поверхнях аттиків та на фризі між другим і третім поверхами. Ба­рельєфи, виконані на сюжети лікуван­ня та зцілення античними лікарями (очевидно, Асклепієм і Гіппократом; їхні не дуже витримані за стилем і про­порціями погруддя фланкують центральну вісь на другому поверсі), мають напівпрофесійний характер і склада­ються з мізансцен, що повторюються кілька разів і лише поверхово стилізо­вані під класицизм. Те саме стосується двох скульптур сов, що при всій їхній мальовничості не є оригінальними ви­творами, а відлиті за єдиним шаблоном з однаковим ракурсом, який не врахо­вує симетрії будинку.

Між першим та другим поверхами проходить моди­фікований доричний фриз, посилений стрічками іоніків й орнаменту типу хвилі-меандра. Площини метоп фриза заповнено парними квітковими розет­ками. Обабіч зовнішніх сходів зберег­лися постаменти, що колись, імовірно, призначалися для скульптур. Дворові фасади, на противагу чоловим, мають просте цегляне оздоблення у вигляді міжповерхових гуртів, зубчас­того вінцевого карниза та міжвіконних лопаток.

Первісні інтер'єри будівлі не зберег­лися.

Будинок - цікава і водночас достатньо типова пам'ятка періоду історизму в забудові Києва, що репрезентує на­прям неокласицизм і являє зразок до­сить вдалої адаптації академічних пра­вил до нових функціональних та конст­руктивних вимог.