Двоповерховий, цегляний, тинькований, первісно у плані Г-подібний, звернений чоловим поздовжнім фасадом з головним входом на вул. П. Сагайдачного, бічним — на вул. Борисоглібську. З протилежного боку до торця прилучається (без прив'язки по фасадах) нижча двоповерхова будівля пізнішого походження, первісно одноповерхова, зі склепінчастими перекриттями. Її показано на плані Києва до пожежі 1811, складеному арх. А. Меленським, та видно на старих фото. Пізніше обидві частини з'єднано на другому поверсі спільним плануванням. Перекриття пласкі дерев'яні. Дах напіввальмовий, з бляшаним покриттям.

Головний фасад — один із варіантів зразкових фасадів доби класицизму — з виділенням центру вхідним ризалітом у вигляді площинного портика іонічного ордера на високому цоколі, за який править глуха аркада з вікнами у нішах. Масивний цоколь, виявлений членуванням площини стіни на квадри, з замковими каменями над арками, несе значні за розміром тричвертєві колони з розвиненим антаблементом. Фриз прикрашено ліпленим орнаментом рослинного характеру. Вікна другого поверху обрамлено простими лиштвами та прикрашено сандриками на кронштейнах, у межах ризаліту оздоблено балюстрадою. Бічний фасад оформлено скромніше, дворовий має ознаки пізніших перебудов і ремонтів. Втрачено декор інтер'єрів, а також розетки й маскарони на головному фасаді.

Пам'ятка — зразок особняка доби класицизму в Києві, збудованого на замовлення заможного міщанина-ремісника, відбиває загальний історичний характер забудови Подолу.

До 1840-х рр. у будинку проживав Коробкін (Коробка) Федір Михайлович (бл. 1787—1867) — майстер золотих і срібних справ, урядник (з 1813), цехмейстер срібного цеху (з 1815), член Київського магістрату (з 1816) та його довічний ратгер, почесний громадянин м. Києва. У 1829—35 займався збиранням казенних податків, відповідав за надходження боргів від ремісників, брав участь в організації рекрутських наборів з міщан. До 1833 до складу срібного цеху разом з ним входили його родичі — П. Коробкін з сином Олександром й онуком Борисом. 1834 їх зарахували до реєстрових товаришів, які, за традицією, брали участь в урочистостях, що відбувалися в місті під час визначних церковних свят. Ф. Коробкін виконував твори мистецтва на замовлення переважно Софійського собору, Михайлівського Золотоверхого монастиря та Києво-Печерської лаври.

Виготовляв церковні врата, срібні та срібні з позолотою ікони, шати для них, кадила, медальйони, образки, хрестики, каблучки, ґудзики та реставрував старе церковне начиння. Виконував приватні замовлення. Підготував багато майстрів і підмайстрів, серед яких — відомий срібляр І. Чечик. Більша частина творів Ф. Коробкіна загинула 1922 під час конфіскації й переплавки церковних цінностей з дорогоцінних металів у злитки. Частина виробів зберігається в зібранні Музею історичних коштовностей України. Був одружений з дочкою відомого київського срібляра О. Іщенка. Похований на г. Щекавиця (цвинтар знищений).

Тепер на першому поверсі — магазини, на першому і другому — Подільський районний військовий комісаріат м. Києва [1277].

Будинок знаходиться на частковій реставрації.