Мико́ла Васи́льович Го́голь (рос. Николай Васильевич Гоголь; прізвище при народженні Яно́вський, з 1821 року — Го́голь-Яно́вський; нар. 20 березня (1 квітня) 1809 року, Великі Сорочинці, Полтавська губернія — пом. 21 лютого (4 березня) 1852 року, Москва) — прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист українського походження. Основоположник критичного реалізму. Визнаний класик російської літератури.

У 1818-1819 роках — навчався в Полтавському повітовому училищі. У 1821-1828 — у Ніжинській гімназії вищих наук, де вперше виступив на сцені гімназійного театру. Мріючи про літературну діяльність 1828 року Гоголь поїхав до Петербургу. Матеріальна незабезпеченість примусила його поступити на службу чиновником Департаменту уділів. Ранні твори 1825-1827рр. не зберіглися.

1829-го він опублікував свій перший твір — поему «Ганс Кюхельгартен». Того ж року в журналі «Отечественные записки» з'явилася повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки», які принесли М.В. Гоголю літературну славу. Ці твори, в яких змальовано поетичний образ України овіяний повірь,ями й легендами,  були сповнені романтичної спрямованості, підкріплені грунтовними знання усної народної творчості. Ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного справляли враження на читача.

Наприкінці 1833 року Гоголь клопочеться про місце професора історії в Київському університеті св. Володимира. Спонукала до цього, зокрема, й дружба з Михайлом Максимовичем, професором-земляком, етнографом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнім ректором цього ж університету.

З 1834р. ад,юнкт-професор на кафедрі загальної історії при Петербурзькому університеті. Досліджував історію України, маючи намір написати фундаментальну працю, збирав український фольклор. У 1835 вийшли збірки «Миргород» та «Арабески», повість-епопея «Тарас Бульба» про героїчну боротьбу українського народу проти іноземних гнобителів. 1836 –«Ніс».

З 2-ї половини 1830-х років подальший розвиток таланту Гоголя пов'язаний з драматургією. Етапною стала його соціальна комедія «Ревізор» (1836) в якій письменник затаврував деспотизм, свавілля та казнокрадство чиновників-урядовців Миколи 1.

Невдовзі після прем'єри п'єси Гоголь виїхав на досить тривалий час за кордон,  де перебував, з короткими наїздами до Росії до 1848р. Відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію.

Саме в Італії пише перший том поеми-романа «Мертві душі», який справедливо вважається вершиною творчості автора, і виходить друком 1842 року. У творі ярко розкрита узагальнена картина тогочасної кріпосної Росії.

1848 року Гоголь повернувся до Росії, посилено працював над другим томом «Мертвих душ», але зазнав творчої невдачі при спробі вивести ідеальних героїв. За відомою в СРСР версією за кілька днів до смерті спалив рукопис.

Майже весь лютий 1852р. по свідченням свідків, письменник проводить у вкрай збентеженому стані духу. В канун 20 лютого лікарський консиліум наважується на примусове лікування Гоголя, результатом якого стало остаточне виснаження і втрата сил, ввечері він впав у безпам'ятство, а на ранок 21 лютого в четвер помер.

Творчість М.В. Гоголя – важлива ланка становлення критичного реалізму як стилю. Під впливом саме його творчості виник напрям «натуральна школа». 

 Ім'ям М. Гоголя названо вулицю у Києві.