У кін. 1870-х рр. будинок перейшов до спадкоємців колезького радника В. Да- нієля, згодом — до вдови полковника С.   фон Ексе. Остання 1881 продала до­моволодіння «вченому управителю» І.Яскевичу та його дружині О. Яскевич. Сусідня садиба на вул. Рейтар­ській з 1850 належала родині «міч­мана флоту» Марковича. На плані 1854, складеному міським землеміром Л. Шмигельським, тут позначено де­рев'яний на цегляному напівповерсі будинок, дерев'яні флігель, комору, сарай і стайню, а також колодязь (один з трьох, що були у кварталі). З 1869 домовласницею стала дружина надвір­ного радника С. Рудановська, яка за проектом арх. П. Спарро здійснила прибудову цегляної крамниці з дерев'я­ним житлом нагорі. В кін. 1880-х рр. ділянка належала штабс-ротмістрові Ф. Рожицькому, який продав її у 1891 О. Яскевич. Таким чином утворилося єдине домоволодіння, яке з боку вул. Рейтарської межувало з садибою лікар­ні приказу громадської опіки — Старо- київського відділення Кирилівського закладу (1913—15 тут споруджено бу­динок Товариства швидкої медичної допомоги). 21 березня 1897 О. Яскевич звернулась у будівельне відділення Київської міської управи з проханням дати дозвіл на будівництво триповерхо­вого з підвалом житлового будинку згідно з доданими планами, проектом фасадів і розрізами, розробленими її сином, інж. М. Яскевичем, зазначивши при цьому, що наявні споруди буде знесено. 2 квітня 1897 проект М. Яске- вича затверджено за певних умов (вла­штування брандмауерів через кожні 12 сажнів, сходів з вогнетривких ма­теріалів, бляшаної покрівлі, здійснення робіт під наглядом автора проекту то­що). До кін. 1980-х рр. будинок був жит­ловим. 1992 переданий районній лі­карні, після чого всередині капітально реконструйований: секційне плануван­ня замінено на коридорне двобічне. Триповерховий з напівпідвалом, цегля­ний, пофарбований, у плані Г-подіб- ний зі зрізаним наріжжям та двома дворовими ризалітами на крилі вздовж вул. Рейтарської. Перекриття пласкі. Дах двосхилий, з бляшаним покрит­тям. Внутрішнє планування коридор­ного типу.

Фасади вирішено у цегляному стилі, декор цегляний і орнаментальний ліп­лений. За композицією асиметричний, з боку вул. Рейтарської два аркові вхо­ди на флангах виділено рустуванням і зубчастими архівольтами, що спира­ються на імпости. В кінці крила на вул. О. Гончара прямокутний отвір проїзду на подвір'я. Входи та проїзд виділено неглибокими розкріповками та цегля­ними парапетами на шпилястих стовп­чиках. Парапети над основними пло­щинами фасадів ґратчасті. Фасади виразно поділяються на два яруси: нижній і третій поверхи розчленовано високими міжвіконними лопатками, які на рівні першого поверху спира­ються на фігурні підп'ятники. Будинок по периметру обігає розвинений кар­низ на високих цегляних модульйонах. Своєрідним модулем побудови чолових фасадів є одно-, двовіконні прясла з вікнами, окреслені нагорі зубчастим гуртом, по боках — лопатками. Лопат­ки декоровано ліпленими вставками ге­ометричного орнаменту й накладними віньєтками вишуканого рисунка. Вікна зі   слабо визначеними лучковими пере­мичками на третьому поверсі прикра­шено підвіконними фартушками з хре­щатими нішками, на другому — надвіконною смужкою з іоніків і ліпле­ною вставкою з жіночою голівкою в оточенні рослинних пагонів, у під­віконні — ліпленою вставкою ромбо­подібного орнаменту. Слабо виділеною домінантною частиною фасаду з боку вул. Рейтарської є наближена до на­ріжжя розкріповка входу, що скла­дається з трьох прясел зі здвоєними вікнами. Розкріповку завершує пара­пет з центральним трикутним фронто­ном, заповненим рельєфним картушем. До ліпленого геометричного орнамен­ту (пояски на лопатках, підвіконня) пасує рисунок балконних і парапетних ґрат, який складається з перехрестя навкісних прутів, доповненого округ­лими центральними й наріжними еле­ментами.

Архітектура будинку в цілому визна­чається гарними пропорціями й вишу­каністю ощадно застосованого декору. Це один з перших творів арх. М. Яске- вича, випускника Санкт-Петербурзь- кого інституту цивільних інженерів, який плідно працював у Києві й на поч. 20 ст. проживав у цьому будинку. Одночасно з будинком своєї матері М. Яскевич споруджував будівлю у власній садибі на сучасній вул. Яро­славів Вал, 28. Тепер використовується клінічною лі­карнею № 16.