А.-Ф. Геккера споруджено наявний житловий будинок (№ 7) на місці розібраного старого. За описом неру­хомого майна наступного власника О. Лінчевського, на першому поверсі бу­динку в 1908 було дві крамниці, на дру­гому — п'ятикімнатна та трикімнатна квартири, на двох верхніх поверхах — по одній шестикімнатній квартирі. Квартири мали електричне освітлення, кахляні груби, ванні кімнати, кухні, в окремих приміщеннях були шпалери й паркетні підлоги. Річний прибуток від шестикімнатної квартири скла­дав 1500 крб., від п'ятикімнатної — 1200 крб., тобто будинок призначався для досить заможних квартиронай­мачів. В описі 1908 згадано житловий флігель (№ 7-б), споруджений, імо­вірно, у 1900-х рр., та кілька цегляних сараїв (не збереглися). У напівпідвалі флігеля було дві чотирикімнатні квар­тири, на першому поверсі — дво- і чотирикімнатна квартири, на верхніх поверхах — по дві чотирикімнатні квартири. Орендна плата квартир, при­значених для менш заможних меш­канців, коливалася від 240 до 840 крб. на рік. Після націоналізації 1922 будин­ки використовувалися під комунальне житло. 1975 здійснено капітальний ремонт із заміною міжповерхових перекриттів і окремих балконних май­данчиків.

Головний будинок, 1881 (№ 7). Триповерховий з цокольним напівпо­верхом, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний. Міжповерхові пере­криття пласкі, комбіновані (дерев'яні балки, залізобетонні панелі), балкони з металевими ґратами. Внутрішнє плану­вання чолової частини дворядне з винесенням на фасад парадних примі­щень і сходової клітки з двомаршовими сходами, бічного дворового крила — однорядне.

Вирішений у стилі історизм з рисами неоренесансу. Композиції головного фасаду притаманний центрально-осьо­вий характер з середньою тривікон­ною площиною незначного виступу, підкресленою балконами на другому й третьому поверхах. Прямокутному проїзду з антресольним поверхом на правому фланзі фасаду відповідає акцентований архівольтом головний вхід (ліворуч). Пластичному збагачен­ню архітектури сприяють різноманітно оформлені вікна: в центральній части­ні — прямокутні, завершені прямими сандриками з замковими каменями та фланковані лопатками, у бічних пло­щинах — здвоєні аркові вікна, обрам­лені архівольтами на верхньому по­версі. Певне стильове загострення вно­сить мотив аркатурних поясків, засто­сований у міжповерхових гуртах та під карнизом бічних площин. Дворовий фасад з прямокутними вікнами вкрай простий. Первісне оздоблення інтер'є­рів не збереглося.

Споруда — типовий зразок прибутко­вого будинку кін. 19 ст. Флігель, 1900-і рр. (№ 7-б). У тилу подвір'я, паралельно головному бу­динку.

Чотириповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані Г-по- дібний, односекційний. Міжповерхові перекриття залізобетонні. Дах дво­схилий, з бляшаним покриттям. Вну­трішнє планування дворядне, коридор­ного типу.

Вирішений у стилі історизм з рисами неоренесансу. Головний фасад побудовано за центрально-осьовою компо­зиційною схемою, центр якої фіксова­но порталом головного входу. На пра­вому фланзі проїзд, розташований навпроти проїзду головного будинку. Декоративними деталями оформлено нині лише перший поверх: дощаним рустом, замковими каменями в пере­мичках видовжених прямокутних ві­кон, арковим порталом головного вхо­ду, оздобленим гарним десюдепортом і первісними різьбленими дверима з мідною фурнітурою. При вході та на сходових майданчиках уціліли марму­рові підлоги геометричного рисунка. Інше опорядження інтер'єрів не збе­реглося.

Споруда являє інтерес як елемент пла­нувально-просторової організації типо­вої садибної забудови.

Комплекс є характерним зразком при­буткової міської садиби Києва кін. 19 — поч. 20 ст.

Тепер у цокольному напівповерсі го­ловного будинку офіси, у напівпідвалі флігеля ТОВ «Будмонтаж» [1248].