Після смерті власника ділянку успадку­вали його сини Ф. та Ю. Чернявські, які продали її 1868 титулярному радни­ку В. Келюсу та його дружині Н. Ке- люс. Нові власники спорудили однопо­верховий з цокольним напівповерхом особняк (№ 19-б). Навесні 1894 сади­ба перейшла у власність дворянки Ф. Кондрацької, яка володіла нею до 1912. У 1897 ліворуч від особняка за проектом і під наглядом арх. А.-Ф. Кра- усса звели двоповерховий з напівпід­валом будинок (№ 19-а). З 1912 ділян­ка належала поручику 166-го піхотно­го Рівненського полку Я. Сіткіну, з 1915 — Р. Ергардту (№ 19-а) та адвока­ту, політичному діячеві Д. Григоровичу- Барському (№ 19-б). Після встановлен­ня радянської влади садибу націона­лізовано.

Житловий будинок,1897 (№ 19-а). Двоповерховий з напівпідвалом, цегля­ний, пофарбований, у плані Г-подіб- ний. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє пла­нування анфіладно-коридорне. Має дві сходові клітки (на лівому фланзі фасад­ної частини та у торці дворового крила) і проїзд на подвір'я, розташований праворуч.

Оздоблений у стилі історизм з рисами неоренесансу. Декор цегляний і ліпле­ний. Головний п'ятивіконний фасад симетричний за композицією, з під­кресленими флангами, виділеними на першому поверсі рустованими лопат­ками, на другому — канелюрованими пілястрами доричного ордера. Аркові бічні вікна другого поверху декоровано розміщеним в антревольтах рослинним орнаментом. Інші вікна прямокутні, з замковими каменями, оздоблені ме- андровим фризом (другий поверх) і підвіконними вставками з розетками в оточенні рослинних арабесок. Голов­ний вхід і проїзд мають прямокутні абриси. Над проїздом влаштовано ант- ресольний поверх. У центрі фасаду був балкон з ажурними ґратами (не зберігся). Первісні заповнення входу й проїзду та оформлення інтер'єра втрачено.

Будинок — зразок невеликої житлової споруди, зведеної в стилі історизм. Особняк, 2-а пол. 19 ст. (№ 19-б). Одноповерховий з напівпідвалом, цег­ляний, пофарбований, у плані Г-подібний. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє планування анфіладно-коридорне. Майже квадратна форма плану основ­ного об'єму споруди, п'ятивіконний головний фасад з чітко виділеним цокольним напівповерхом, прибудова­на праворуч понижена група вхідних приміщень є характерними ознаками домобудування доби класицизму. За­стосований на фасаді скромний архі­тектурний декор, ідентичний оздоблен­ню сусіднього будинку № 19-а, прита­манний періоду історизму кін. 19 ст. Верхню частину фасаду перебудовано (втрачено первісний карниз, капітелі пілястрів тощо). Вікна з лучковими пе­ремичками на першому поверсі деко­ровано нагорі смугами меандра, вни­зу — підвіконними вставками з ліпле­ними розетками в оточенні рослинних арабесок. Три середні вікна фланкова­но канелюрованими пілястрами. Таки­ми самими, але трохи нижчими піляст­рами оздоблено розташований право­руч прямокутний отвір входу.

Будинок — зразок раннього етапу ка­пітальної забудови ділянки центральної частини міста 2-ї пол. 19 ст.

1888—94 у будинку № 19-б проживав Лисенко Микола Віталійович (1842— 1912) — композитор, засновник націо­нальної музичної школи, диригент, театральний і громадський діяч. Це був найбільш плідний творчий період у житті композитора. Тут він написав оперу «Наталка Полтавка» (1889), му­зичну драму «Тарас Бульба» (1890), ди­тячі опери «Коза-дереза» (1888), «Пан Коцький» (1891), «Зима і Весна» (1892). Створив ряд теоретичних робіт з істо­рії української народної музики: «Дума про Хмельницького і Барабаша» (1888), «Про торбан і музику пісень Відорта» (1892), «Народні музичні інструменти на Україні» (1894), які відіграли важли­ву роль у розвитку української музич­ної фольклористики.

У квартирі бувало багато відомих ком­позиторів, письменників, культурних і громадських діячів. Тут також збира­лося на свої засідання літературне об'єднання «Плеяда», до якого входили Леся Українка, М. Косач, Грицько Григоренко (О. Судовщикова-Косач), Н. Гамбарашвілі, М. Славінський та ін. У цьому будинку 1891 відбулася зустріч М. Лисенка з російським композитором П. Чайковським, який ознайомився з оперою М. Лисенка «Тарас Бульба», 1893 — знайомство з хоровим диригентом і композитором О. Кошицем. Тут влаштовувалися теат­ральні вистави.

За участю Лесі Українки було постав­лено дитячу оперу «Коза-дереза». Квартира композитора містилася на верхньому повному поверсі, складалася з передпокою, житлових кімнат і вели­кої вітальні, розділеної аркою на дві половини. В кутку вітальні стояло фортепіано.

1955 на фасаді будинку № 19-б ліворуч від входу встановлено білу мармурову меморіальну дошку М. Лисенку. Тепер у будинку № 19-а містяться уста­нови, № 19-б займає Київська митниця.