З 1905 до 1920-х рр. у квартирі № 2 головного будинку проживав (з перер­вою) Давидов Юрій Львович (1876—1965) — агроном, земський і музично- громадський діяч. Онук декабриста В. Давидова, племінник композитора П. Чайковського. Займався дослідною роботою з акліматизації рослин і злаків на створених ним ділянках. Діяч Київського губернського земства, брав участь у спорудженні будинку Зем­ської управи (вул. Володимирська, 33). Викладав на курсах сільського госпо­дарства, був почесним головою Все­російського сільськогосподарського з'їзду в Києві (1911), товариш голови Київського товариства сільського гос­подарства і сільськогосподарської про­мисловості, представник цього товари­ства при Київському політехнічному інституті, секретар бюро обласного комітету Союзу землевласників і зем­леробів Південно-Західного краю, член правління Південно-Західного відділен­ня експортної палати, голова правління товариства взаємного кредиту, това­риш голови комітету Всеросійської сільськогосподарської та промислової виставки у Києві 1913. Ініціатор ство­рення Союзу робітників і службовців сільського господарства та його пен­сійної каси. Член дирекції Київського відділення Російського музичного то­вариства, антрепризи київської опери (1903—11), сприяв збільшенню в ній хору й оркестру, постановці нових опер тощо. Один з ініціаторів засну­вання Київської консерваторії (1913). Організовував симфонічні концерти із залученням вітчизняних та зарубіжних диригентів і співаків. Під час 1-ї світо­вої війни був мобілізований, займався питаннями постачання армії м'ясом.

1918 купив кінофабрику, став заснов­ником і головою правління кінема­тографічного товариства «Художній екран», до складу якого входили кінос­тудія (вул. Хрещатик, 36; будинок не зберігся) і навчальна студія екранного мистецтва, канцелярія якої містилася у квартирі Ю. Давидова, контора прав­ління — на сучасній вул. Ярославів Вал, 14. У 1919—21 виконував завдання Наркомпроду УСРР і РРФСР, з 1922 працював на Київській сільськогоспо­дарській дослідній станції, пізніше — в органах Наркомпроду в Сибіру і на Далекому Сході. 1938—63 — заступ­ник директора, завідувач відділу, го­ловний хранитель Музею П. Чайков- ського в м. Клин.

У 1920-х рр. на квартирі Ю. Давидова, у його відсутність, діяла оперна студія, в роботі якої брав участь Штейнберг Лев Петрович (1870—1945) — дири­гент, композитор, один з організаторів і керівників Філармонічного товарист­ва в Києві (1923).

З 1917 у цьому будинку мешкала роди­на Чистякових. З 1920-х рр. займали квартиру № 2. Чистяков Ілля Олексійо­вич (1871—1944) — хореограф. Відкрив приватну балетну студію на першому поверсі флігеля. Багато випускників студії згодом виступало на сцені Київ­ського театру опери та балету. Дружи­на І. Чистякова — Гаврилова Олександ­ра Іванівна (1895—1940) — артистка балету, у 1918—40 солістка оперного театру. їхній син Чистяков Борис Ілліч (1914—80)  — диригент, народний

артист УРСР (з 1960). Закінчив 1927 Московське хореографічне училище. 1927—32 — артист балету Київського театру опери та балету. 1937 закінчив Київську консерваторію. До 1977 ди­ригент Київського державного ака­демічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка. Під його диригуван­ням вперше виконано балети «Лісова пісня» М. Скорульського (1946), «Ма­руся Богуславка» А. Свєчникова (1951), «Княгиня Волконська» Ю. Знатокова (1967), «Поема про Марину» Б. Яро- винського (1967).

У 1906—18 в садибі проживав Сторо­женко Андрій Володимирович (1857— ?) — історик, етнограф, літературозна­вець, громадський діяч. Випускник Київського університету (учень В. Ан­тоновича). 1892—1912 (з перервами) гласний Переяславського і Пирятин­ського повітових земських зібрань Полтавської губ., 1912—16 переяслав­ський повітовий предводитель дворян­ства. Член Тимчасової комісії для роз­гляду давніх актів (з 1910 почесний член), Історичного товариства Нестора- літописця (заступник голови). До поч. 20 ст. був близьким до київської Старої Громади, співробітник «Киевской ста­рини», пізніше належав до Клубу ро­сійських націоналістів у Києві, один з його лідерів (разом з Г. Демченком, А. Савенком, В. Шульгіним та ін.). 1912 видрукував брошуру «Походження і сутність українофільства», 1917 висту­пив редактором збірника «Мала Русь», в яких відбито їхню політичну плат­форму. Від Позапартійного союзу ро­сійських націоналістів висувався кан­дидатом на виборах до Українських установчих зборів, що відбулися у грудні 1917 — січні 1918. Навесні 1918 у нього в помешканні бував майбутній гетьман України П. Скоропадський, який створював у цей час політичну організацію «Українська народна гро­мада», що привела його до влади. Ймовірно, 1918 емігрував. Досліджував переважно історію України і Польщі 15—18 ст. Разом з братом М. Сторо- женком був редактором-видавцем час­тини родинного архіву старовинного козацького роду Стороженків (1902—10 т. 1—8). Раніше мешкав на вули­цях Пушкінській, 36 і Рейтарській, 11 (будинок не зберігся).

Тепер на першому поверсі кафе та арт- галерея.