1917—18 в будинку проживав і працю­вав у Київській повітовій земській управі Шаповал Микита Юхимович (літ. псевд.: Бутенко Михайло, Понурий М., Сріблянський М. та ін.; 1882— 1936) — громадсько-політичний, дер­жавний діяч, письменник. Член УЦР (з березня 1917), київський повітовий комісар Тимчасового уряду. Один із за­сновників УПСР (квітень 1917), член її ЦК (з липня 1917), представник партії в УЦР і Малій Раді. У вересні 1917 був у числі дев'яти делегатів від України на Демократичній нараді в Петрограді, у жовтні обраний до складу Перед­парламенту. Член Крайового комітету охорони революції в Україні (25—27 жовтня 1917). З жовтня очолював лісовий департамент Генерального се­кретаріату земельних справ, у грудні

1917— січні 1918 — генеральний сек­ретар пошт і телеграфу. В листопаді 1917 обраний членом Всеросійських установчих зборів. За Української Держави брав участь у діяльності Українського національного союзу, ор­ганізації антигетьманського повстання. В грудні 1918 — лютому 1919 — міністр земельних справ уряду УНР. Емігрував до Чехословаччини, займався політич­ною, журналістською, науковою, літе­ратурною роботою.

У радянський час будинок передано Гідромеліоративному інституту (засно­вано 1922, переведено у м. Рівне 1959, перейменовано на Українську держав­ну академію водного господарства). У передвоєнні роки тут навчався Синицин Георгій Якович (1919—42) —підпільник, перший секретар підпільно­го комітету ЛКСМУ Сталінського р-ну м. Києва. Жив на вул. Глибочицькій, 12 (будинок не зберігся). З перших днів нацистської окупації міста підпільний райком на чолі з Г. Синициним розгор­нув агітаційну і диверсійну роботу. У жовтні 1941, в умовах масових арештів і репресій, які призвели до припинення діяльності чотирьох неле­гальних райкомів партії і восьми рай­комів ЛКСМУ, комітет Сталінського р-ну — єдиний з райкомів комсомолу продовжив боротьбу. Учасники п'яти підпільних молодіжних груп, організо­ваних Г. Синициним у лютому 1942 на підприємствах і в установах, система­тично саботували заходи окупаційної влади, чинили диверсії, зривали виве­зення молоді міста у Німеччину. На поліграфічній фабриці виготовляли до­кументи для радянських військовопо­лонених, які звільнялися з концтаборів, члени групи з теплоелектроцентралі розповсюджували серед населення ли­стівки. 20 травня 1942 Г. Синицин був заарештований, після тортур загинув у катівнях гестапо.

1972 на фасаді будинку, праворуч від входу, встановлено меморіальну дошку Г. Синицину з чорного бучардового граніту (арх. В. Лоботинський).

Тепер у будинку розміщуються дер­жавні та приватні установи і фірми.