Новий власник здійснив опорядження будівлі й замовив О. Кривошеєву проект дворового флігеля (не був здійснений). До 1898 ділянка, що містилася праворуч, складала спільну садибу з № 11. У кін. 19 — на поч. 20 ст. на ній було зведено двосекційну будівлю, що має тепер № 11-а. Чотириповерховий на цокольному напівповерсі, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, односекційний, з широким ризалітом у центрі дворового фасаду. На правому фланзі — проїзд на подвір'я. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Ліплений декор фасаду вирішено в стилі історизм у дусі маньєризму (ренесансно-барокової архітектури). Головний фасад рустований, симетричний за композицією. Центральну вісь виділено портиком з двох тричвертєвих коринфських колон на рівні третього—четвертого поверхів, увінчаним трикутним фронтоном, у тимпані якого оригінальний картуш з маскароном. Позаду фронтону на основній фасадній площині влаштовано бароковий криволінійний фронтон з наскрізним прорізом у формі «бичаче око». Колони спираються на навісні постаменти, під якими кронштейни, прикрашені ліпленими лев'ячими маскаронами. Нижче напівциркульна арка вхідного порталу. Над аркою картуш з дворянським гербом (рисунок зберігся частково). Фланги акцентовано прямими аттиками. Вікна прямокутні й аркові. В опорядженні вікон та заповненні площини стіни широко застосовано типові ліплені декоративні елементи: гірлянди, орнамент, маскарони тощо. Тильний фасад декоровано скромно, за допомогою цегляного мурування. За первісним плануванням у цокольному напівповерсі передбачалися квартира й два магазини, на першому—четвертому поверхах — по дві симетрично розташовані шестикімнатні квартири. В інтер'єрі збереглися гранітні сходи з металевим огородженням. Пам'ятка є виразним, добре збереженим зразком пишного декоративного оздоблення фасаду прибуткової будівлі кін. 19 ст. 1902-05 в будинку проживав Кривошеєв Олександр Степанович (1859— 1916) — архітектор, міський архітектор Києва (1887—1913). У ці роки за його проектами споруджено Печерське міське училище на сучасній вул. А. Іванова, 11; житловий будинок на вул. Великій Житомирській, 11 тощо. З 1906 мешкав на вул. Рейтарській, 31.

1904—07 в будинку мешкав Рузський Дмитро Павлович (1869—?) — вчений у галузі прикладної математики і гідравліки, перший декан інженерного відділення КПІ (1904—06). Викладав в інституті з 1898, читав лекції з прикладної математики, з курсу деталей машин і гідравліки, на механічному відділенні керував проектуванням гідравлічних двигунів і спеціальних насосних станцій. У 1911 подав у відставку на знак протесту проти урядової політики ліквідації автономії вищої школи. У х рр. член Київського санітарно-технічного товариства, комісії Міської думи по спорудженню каналізації, викладач політехнічних курсів Товариства поширення технічної освіти, товариш голови Київської громадської бібліотеки. Учень основоположника гідро- і аеромеханіки, акад. М. Жуковського, автор курсу лекцій «Гідравліка», що неодноразово перевидавався. У 1900-х рр. жив на вул. Микільсько- Ботанічній, 13; у 1910-х рр. — в одному з житлових будинків КПІ, на вул. Пушкінській, 3 (будинки не збереглися) і за іншими адресами. Тепер у цокольному напівповерсі магазини