Театр за про­ектом авторів забудови Хрещатика — архітекторів О. Власова, А. Добровольського, О. Малиновського, В. Єлізарова та О. Заварова — планувалося розміс­тити на спеціально створеній площі в нижній частині вул. Прорізної, яка прилягає до центральної магістралі міс­та. Така площа була сформована в 1950-х рр. між Хрещатиком і перети­ном вулиць Пушкінської та Прорізної. У верхній її частині споруджено два восьмиповерхові житлові будинки, які мусили візуально підкреслити продов­ження вул. Прорізної від площі з теат­ром, що так і не був збудований. Будинок з магазином «Українські ков­баси» споруджено за проектом арх. С. Тутученка майже одночасно з пар­ним йому житловим будинком № 10. Споруди, хоча й не зовсім подібні за об'ємно-просторовим вирішенням, створили гранично простими засобами своєрідну архітектурну композицію. Їхнє проектування здійснювалося в різних проектних організаціях — «Дніпроцивільпромбуд» і «Київпроект». Восьмиповерховий, цегляний, двосек­ційний, облицьований світлою кераміч­ною плиткою, перший поверх — коло­тими гранітними блоками. Перекриття пласкі. Дах вальмовий, з бляшаним покриттям. До висотної частини приля­гає з боку вул. Пушкінської житловий блок заввишки в шість поверхів, що складається з трьох секцій. Перепад висот, необхідний для підвищення ви­соти в наріжній частині, обумовлений не лише різницею в кількості поверхів, але й тим, що на першому поверсі восьмиповерхової частини розміщ ється магазин, де висота приміщень торговельної зали сягає майже 5 м. Вирішення облицьованого сірим гра­нітом цокольного поверху магазину й першого поверху житлового блока за характером трактування деталей свід­чить про спільність архітектурного за­думу. Поверхи житлового будинку над цоколем облицьовано керамічними плитами з досить інтенсивною пластич­ною обробкою. Три верхні поверхи декоровано пілястрами коринфсько­го ордера, площину фасаду між чет­вертим і п'ятим поверхами розчлено­вано горизонтальними гуртами до­сить складного профілю. Увінчує спо­руду карниз великого виносу з крон­штейнами.

Пам'ятка — один з найкращих архітек­турних об'єктів Києва повоєнного десятиріччя, разом з будинком № 10 утворює виразний архітектурний ан­самбль.

В 1960—86 в квартирі № 71 (з 1980 — у квартирі № 29) будинку проживав Скаба Андрій Данилович (1905—86) — історик, радянський партійний і дер­жавний діяч, акад. АН УРСР (з 1967). У цей період секретар ЦК Компартії України та кандидат у члени Політбю­ро (1959—68), голова Ради з організації комплектування та використання доку­ментальних матеріалів АН УРСР (1968). З 1969 працював в Інституті історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України), у 1969—73 директор, потім старший науковий співробітник. Одночасно з 1975 голова комісії із зби­рання архівних матеріалів АН УРСР. Досліджував питання історії радянсько­го суспільства. Брав участь у підготовці ряду фундаментальних видань: відпо­відальний редактор «Літопису Само­видця» (1971) й «Радянської енцикло­педії історії України» (т. 1—4; 1969— 72), один з авторів і член редколегії «Історії Української РСР» (т. 8, кн. 1—2; 1979).

Тепер на першому поверсі магазин, офіси [1173].