Шляхопровід автомобільний, належить до групи мостових споруд Києва, зведених у формах, характерних для перехідного періоду в архітектурі після ухвалення відомої Постанови ЦК КПРС «Про надмірності в архітектурній творчості». Незважаючи на це, споруді притаманні помпезність та декоративність. Шляхопровід виконує функцію дворівневої шляхової розв'язки типу «неповного листка конюшини». Являє собою трипрогонову ригельну балкову конструкцію довж. 60 м та шир. 25 м. Розрахований на автомобільний рух по трьом смугам у кожному з двох напрямків, з тротуарами обабіч проїзду по 2 м завширшки кожний. Висота «в світлі» над просп. Перемоги розрахована на проїзд під мостом тролейбусів — 6,6 м (з транспортними смугами руху під мостом — 3 х 2 + 2 х 3 м, середня смуга має рух в обох напрямках). Систему побудовано з застосуванням 18 несучих залізобетонних профільних балок, які, спираючись на ригелі, передають навантаження на бики. Проміжні опори — бики (в ролі яких виступають сім стояків) та устої спираються на залізобетонні фундаменти. Насипи з обох боків шляхопроводу укріплено бутобетоном. Устої та бики — залізобетонні, облицьовані рожевим гранітом, нижню частину їх на вис. бл. 4 м опоряджено гранітною рустикою, обробленою «під рване каміння». Верхню частину стояків облицьовано регулярними гранітними квадрами. На стояках виконано профільовані декоративні полички, що відповідають ритму стояків. Стояки утворюють ритмічний ряд, в якому крайні є здвоєними. Прямокутні в перерізі стояки облицьовано рожевим гранітом, цоколь виконано в гладеньких плитах, все інше — «під рване каміння». В верхній своїй частині стояки мають декоративний гранітний карниз. Сучасні ґрати між стояками встановлено за останньої реконструкції просп. Брест-Литовського (тепер Перемоги).
Прогонові конструкції — залізобетонні балки заводського виготовлення. Крайні несучі балки декоровано профільованим карнизом, один з поясів якого повторено в бетоні в тілі стояків. Устої зверху, з чотирьох боків шляхопроводу, прикрашено декоративним литвом у вигляді видовжених квітників, піднятих на невисокі тумби. Тумби облицьовано гранітом. Литво стінок квітника виконано у вигляді декоративної стрічки, набраної з вертикально розміщеного колосся. В декоративному вирішенні устоїв використано бетонні вставки, симетрично розташовані по чотирьох сторонах прогонових елементів в місцях прилягання їх до устоїв. Орнаментальний мотив виконано в барельєфі, вирішеному у вигляді наріжної вставки, рисунок якої симетричний відносно центральної осі. Мотив вставки являє собою типовий зразок радянської символіки — розгорнутий сніп колосся, увінчаний п'ятикутною зіркою і фланкований обабіч серпом і молотом. Зверху проїзд шляхопроводу має литу огорожу, тендітні секції якої закріплено на досить масивних фігурних стояках у вигляді рослинних пагонів з листям аканта. Нижній та верхній пояси решітки мають незначні орнаментальні вставки.
Зважаючи на неординарне місце розташування шляхопроводу, його декоративне оздоблення було вирішене в архітектурних формах часів післявоєнної відбудови. У споруді досить виразно простежуються тенденції класичного трактування тектоніки кам'яних будов, незважаючи на застосування виключно залізобетонних конструкцій. Устої та бики-пілони, облицьовані «рваним камінням», візуально підсилюють масивність та фундаментальність шляхопроводу, декоративні елементи якого виступають своєрідними характеристиками архітектури Києва повоєнної доби [2032.].