Комплекс споруд інституту складається з двох корпусів, зведених 1964. Заклад заснований 1934 у Харкові як Український науково-дослідний санітарний інститут МОЗ УСРР. З 1944 — у Києві; нова назва — Український науково-дослідний санітарно-хімічний інститут МОЗ УРСР. З 1965 — Київський науково-дослідний інститут фармакології та токсикології МОЗ УРСР, з 1993 — Інститут фармакології та токсикології АМН України.
В адміністративному корпусі (споруджений на червоній лінії забудови вулиці; чотириповерховий, цегляний) працювали: 1964—88 — Богомолець Олег Олександрович (1911—91) — патофізіолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1969), директор Інституту експериментальної біології і патології МОЗ УРСР (1946—52). В Інституті фармакології і токсикології з 1953. До 1980 — завідувач відділу, до 1988 — науковий консультант. Одночасно у 1955—65 завідував кафедрою в Київському інституті удосконалення лікарів, з 1980 працював в Інституті фізіології АН УРСР. Відзначений премією ім. Олександра Богомольця АН УРСР (1971). Наукові дослідження присвячено трансплантації тканин, вивченню механізму переливання крові, застосуванню цитотоксинів, патогенезу променевої хвороби. Працював у кімнаті № 311.
1964 - 74 — Черкес Олександр Ілліч (1894—1974) - фармаколог і токсиколог, акад. АМН СРСР (з 1960), заслужений діяч науки УРСР (з 1946). 1934— 46 — заступник директора інституту, з 1947 — завідувач відділу фармакології. Одночасно з 1944 очолював кафедру фармакології Київського медичного інституту, заступник голови Всесоюзного і голова Українського наукових товариств фармакологів. Наукові праці з проблем біохімічної фармакології серцево-судинних засобів та біохімічної токсикології. Керував дослідженнями в галузі експериментальної терапії при отруєнні солями важких металів, бензолом, окисом вуглецю.
Працював у кімнаті № 101 [558].