Після пожежі 1811 садибу й уцілілий цегляний льох придбав М. Кукунін, котрий на старому фундаменті звів новий двоповерховий будинок. 1849 за проектом арх. М. Самонова здійснено ремонт цієї споруди та інших будівель, що містилися на території садиби. 1865 новий власник садиби Г. Ткаченко спорудив з боку вулиці будинок за типовим проектом з альбому зразкових фасадів.

1907 власницею всього комплексу стала О. Войно-Оранська (два житлові будинки, ряд господарських споруд). З 1912 її співвласником був І. Ткаченко, який використовував будинки як прибуткові.

1984 інститут «Укрпроектреставрація» розробив проект реставрації будівель (автор — арх. Ю. Лосицький). Нове планування споруд зроблено з урахуванням використання їх під установи.

Житловий будинок, 1815. На наріжжі вулиці. Двоповерховий на цоколі, цегляний (другий поверх спочатку був дерев'яний), тинькований, у плані складної конфігурації, з майже рівнокінцевими крилами. Спочатку на першому поверсі містилося шість кімнат, на другому — вісім. Первісне внутрішнє планування не збереглося (тепер коридорне).

Вирішений у стилі класицизм. Композиція фасадів асиметрична. З боку подвір'я на рівні другого поверху прилягає дерев'яна відкрита галерея. Віконні прорізи першого поверху майже квадратної форми з лучковими перемичками, обрамлені своєрідними лиштвами із замковими каменями у центрі. Перший поверх відокремлений від другого міжповерховим гуртом та оброблений стрічковим рустом. Вікна другого поверху прямокутні, виділені лиштвами. На фасаді з боку вул. Покровської оформлення входу нагадує класицистичний портик, над вхідними дверима — трикутний сандрик. Будинок — цінна пам'ятка житлової забудови Подолу після пожежі 1811.

Житловий будинок, 1865.

У рядовій забудові вулиці. Двоповерховий, цегляний, тинькований, у плані прямокутний.

Раніше на першому поверсі була слюсарна майстерня, на другому — дві квартири. Первісне внутрішнє планування замінено на коридорне. Оформлений у стилі пізнього класицизму. Перший поверх відокремлений від другого міжповерховим гуртом, розкреслений рустом. Над вікнами — прямокутні нішки у вигляді сандриків. Другий поверх вирішений ошатніше: вікна обрамлені лиштвами, стіни оздоблені фільонками та профільованими фігурними гуртами. Розташований у лівій частині будинку проїзд на подвір'я (тепер закладений) та балкон над ним порушують симетрію композиції фасаду.

Будинок — цінний зразок житлової споруди доби пізнього класицизму.

Флігель,1890-і рр. На подвір'ї. Триповерховий з підвалом, цегляний, у плані Г-подібний. Первісно у підвалі були двірницька, пральня, дровник, на першому поверсі — шість кімнат, на другому та третьому — по дві трикімнатні квартири.

Споруджений у цегляному стилі. Головний фасад — з боку внутрішнього подвір'я, має асиметричну композицію. Центр виділено ризалітом. Чітке членування за поверхами підкреслено ритмом однотипних прорізів, поясами та елементами цегляного орнаменту, що повторюється. Увінчує споруду ошатний багатопрофільний карниз.

Споруда — складова частина садибного комплексу.

Пам'ятка — одна з найоригінальніших садиб Подолу, у формуванні якої простежуються основні напрями архітектури у розвитку міста 19 — поч. 20 ст. Тепер у житлових будинках розташовується адміністрація «Київптахопрому». Флігель використовується як житловий [1124].