Запроектований 1937 архітекторами Г. Благодатним і М. Холостенком як житловий будинок для працівників заводу «Більшовик». Архітектура характерна для 1930-х рр. П'ятиповерховий, у плані Г-подібний, чотирисекційний. 1970 обкладений світлою керамічною плиткою. В основі проекту двоквартирна секція, що складається з три- і чотирикімнатних квартир. Головний фасад симетричний, з трьома ризалітами на три поверхи, з лоджіями на другому й третьому поверхах. Кожен об'єм завершується двома скульптурними групами з бетону. Карниз класичного профілю, горизонтальні міжповерхові тяги на фасаді виконано із збірного залізобетону. Віконні прорізи п'ятого поверху, трактованого як аттик, мають менші розміри. У будинку з січня 1939 проживали Хохлов Віктор Гнатович (1912-42) та його сестра Хохлова Олександра Гнатівна (1916-42) учасники київського антифашистського підпілля під час окупації міста. В. Хохлов працював начальником цеху на заводі «Більшовик». Був залишений заступником секретаря Київського підпільного міськкому КП(б)У. Працюючи слюсарем-електриком на заводі «Більшовик», створив підпільну групу, яка брала активну участь у боротьбі з окупантами: члени групи поширювали антифашистські листівки, зведення Радінформбюро, вели усну агітацію. Група провела ряд диверсійних актів та актів саботажу на заводі. У березні 1942 фашисти схопили і закатували у гестапо В. Хохлова та інших підпільників. У червні була заарештована і страчена його сестра Олександра - зв'язкова підпільного міськкому КП(б)У. Проживали у лівому крилі на другому поверсі у двокімнатній квартирі № 22 (не збереглася внаслідок перебудови будинку). 1969 на фасаді будинку на пошанування сім’ї Хохлових встановлено меморіальну гранітну дошку (арх. В. Лоботинський). Ім'ям Хохлових названо вулицю в Києві [493].