У цьому будинку в різні роки проживали викладачі та співробітники КПІ й КСГІ. 1910 — 1916 — Бажаєв Володимир Гаврилович (1865—1916) — вчений у галузі сільськогосподарської економіки і статистики. Працював у КПІ 1903—1916, декан сільськогосподарського відділення (1906—1908). На знак протесту проти запровадження 1907 урядом «Правил», які фактично ліквідували вузівську автономію, подав у відставку. Під час проживання у цьому будинку — професор, член Ради КПІ. Одночасно — викладач, член Опікунської ради Київського комерційного інституту; член ради Київського товариства грамотності і правління Київського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості. Викладав на курсах цього товариства. 1905—1911 жив на сучасному бульв. Т.Шевченка, 50 (будинок не зберігся).
1920—1932 — Бобров Вікторин Флавіанович (1884—1946) — вчений у галузі авіаційної техніки, ректор Московського авіаційного інституту (1936—1937). В період проживання в цьому будинку викладав у КПІ (1919—1932), з 1920 — член Організаційної ради інституту, 1921—1929 — директор. Ще під час навчання в КПІ захоплювався повітроплаванням та авіацією, віце-голова Повітроплавального гуртка (1908). Ініціатор утворення й активний член Авіаційного науково-технічного товариства, що діяло при КПІ 1923—1927, завідувач кафедри літальних апаратів (з 1930). Завдяки зусиллям В. Боброва 1931 було відкрито авіафакультет, на базі якого 1933 утворився Київський авіаційний інститут (тепер Київський міжнародний університет цивільної авіації). Засновник і перший директор Державного авіаційного заводу в Києві (з 1920), Київської філії Українського НДІ променергетики (1929—1932).
В 1920—30-х рр. у квартирі № 47, у 1940-х рр. у квартирі № 52 — Васильєв Василь Юхимович (1890—1956) — вчений у галузі металургії, чл.-кор. АН УРСР (з 1939). В КПІ — з 1918, завідувач кафедри металургії й теорії металургійних процесів (1926—1956). Одночасно працював в Інституті чорної металургії АН УРСР (1939—49), завідував відділом Інституту машинознавства та сільськогосподарської механіки АН УРСР (1949—56). Досліджував проблеми впровадження у доменне виробництво магнезіальних шлаків. Розробив оригінальну техніку отримання нікелю з нікелевих руд Уральського родовища. З 1950 мешкав на сучасній вул. Шовковичній, 36, квартира № 4.
1912—1923 — Добросердов Дмитро Костянтинович (1876—1936) — хімік. Професор кафедри неорганічної хімії КПІ (1912—1923), деякий час — секретар хімічного відділення. Співробітничав з УАН, член її хімічно-технічної секції, постійної комісії з вивчення природних багатств України (1919). Досліджував проблеми діелектричної проникності органічних сполук і розчинів. Отримані ним результати покладено в основу наукового вчення про діелектричну проникність рідин. З 1923 жив в Одесі.
З 1911 до поч. 1920-х рр. у квартирі № 58 — Єрченко Петро Феофанович (1868—1927) — вчений у галузі технології волокнистих речовин й теплотехніки. Викладав у КПІ з 1899. У роки проживання в цьому будинку — декан механічного відділення (1911—17), директор інституту в 1917—1919. З його ініціативи на території навчального закладу були проведені роботи з буріння артезіанської свердловини й розширення електричної станції, відкрито електротехнічний факультет (1918). Одночасно — професор (з 1907), декан комерційного відділення (1911—1913) Київського комерційного інституту. Наукова і практична діяльність вченого охоплювала проблеми технології волокнистих речовин, опалення та вентиляції на текстильних підприємствах Києва й інших міст України. З кін. 18 ст. до 1908 мешкав на вул. Багговутівській, 15; 1908—1911 — на сучасній вул. Комінтерну, 6; з 1920-х рр. до кінця життя — на вул. Воровського, 3, квартира № 7.
В 1915—30-х рр. у квартирі № 50 — Маркович Яків Миколайович (1872—1963) — вчений у галузі теорії і розрахунку ковальських машин ударної дії. З 1913 — ад'юнкт, з 1916 — ординарний професор КПІ. Засновник кафедри обробки металів тиском, на поч. 1920-х рр. очолював господарський комітет вузу. Після арешту 1931 за необґрунтованим обвинуваченням висланий за межі України. Реабілітований 1991. В 1900—1910-х рр. мешкав на сучасних вулицях Саксаганського, 59; бульв. Т. Шевченка, 31; Б. Хмельницького, 63; Польовій, 103 (будинок не зберігся).
В 1920-х рр. у квартирі № 57 — Патон Євген Оскарович (1870—1953) — вчений у галузі мостобудування, основоположник вітчизняної школи зварювання металів, акад. ВУАН (з 1929), заслужений діяч науки УРСР (з 1940), Герой Соціалістичної Праці (1943), засновник і перший директор Інституту електрозварювання ВУАН (з 1934), що з 1945 носить його ім'я. У період проживання в цьому будинку завідував кафедрою мостобудування КПІ (1904— 1929), заснував і очолив Київську мостобудівну дослідну станцію (бюро) Технічного комітету Наркомату шляхів сполучення й мостову дослідну станцію при інженерному факультеті КПІ (1921), науково-дослідну кафедру інженерно-будівельних наук Укрнауки (1926), кафедру інженерних споруджень ВУАН з електрозварювальною лабораторією (1929), Електрозварювальний комітет (1930). У 1922—1925 розробив оригінальний проект відновлення Київського моста ім. Є. Бош через Дніпро, керував його спорудженням. У 1898—1910-х рр. мешкав на сучасних вулицях Воровського, 27; Великій Житомирській, 24; Багговутівській, 15 (будинок не зберігся); на поч. 1930-х рр. — на Лютеранській, 21/12, квартира № 22; 1938—1941 та 1944—1953 — на вул. М.Коцюбинськго, 9, квартира № 21.
У 1910 — на поч. 1940-х рр. у квартирі № 53 — Плотников Володимир Олександрович (1873—1947) — фізико-хімік, акад. УАН (з 1920), чл.-кор. АН СРСР (з 1932). Викладав у КПІ 1899—1941. Завідувач кафедри фізичної хімії (з 1911), декан хіміко-технологічного факультету (1920—1921), проректор з наукової роботи (1921—1924). Одночасно з 1920 — керівник хімічної лабораторії УАН, у 1931—1941 перший директор Інституту хімії ВУАН (тепер Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В. Вернадського НАН України). Наукові праці присвячені проблемам мінеральної хімії та електрохімії неводних розчинів. В 1900—10-х рр. мешкав на колишній вул. Дачній, 51 (Шулявка); вул. Борщагівській, 128 та 130; у 1940-х рр. — на вулицях Володимирській, 54-а (будинки не збереглися); Костьольній, 4, квартира № 2.
В 1910—30-х рр. у квартирі № 52 — Симінський Костянтин Костянтинович (1879—1932) — вчений у галузі будівельної механіки, акад. ВУАН (з 1926). Викладав у КПІ в 1907—1932, завідувач кафедри опору матеріалів (з 1911), декан інжерно-будівельного факультету (1920—1921), проректор з наукової роботи (1924—1926). Брав активну участь у реорганізації вищої школи в Україні, загальній реформі КПІ в 1920-х рр. Одночасно з 1921 — директор Інституту технічної (з 1929 — будівельної) механіки УАН (тепер Інститут механіки ім. С. Тимошенка НАН України), віце- президент ВУАН (1931—1932). Засновник науки з випробування міцності мостів та конструкцій, досліджував проблеми втомлюваності металу, деревини. В 1910-х рр. жив на сучасній вул. Вєтрова, 7 (будинок не зберігся).
В 1920—30-х рр. у квартирі № 49 — Скоморохов Олександр Олександрович (1874—1946) — вчений у галузі електротехніки, заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1945). Працював у КПІ з 1911 (з перервою), з 1944 — завідувач кафедри. Автор одного з перших у Російській імперії посібників у галузі електричних машин і трансформаторів (1914).
В 1920—30-х рр. у квартирі № 46 — Тананаєв Микола Олександрович (1878—1959) — хімік, лауреат Державної премії СРСР (1949). Завідувач кафедри аналітичної хімії, декан хіміко-технологічного факультету КПІ (1921—1922), викладав до 1938. Пізніше жив у Свердловську, (тепер Єкатеринбург, Російська Федерація). Засновник київської школи аналітичної хімії. Розробив методи вагового експрес-аналізу, крапельного, дрібного й безстружкового аналізу. В 1910-х рр. мешкав на вул. Польовій, 95; на колишній 2-й Дачній лінії, 6 (Шулявка; будинки не збереглися).
В 1920-х рр. у квартирі № 53 — Фінкельштейн Володимир Соломонович (1896—1937) — фізико-хімік, чл.-кор. ВУАН (з 1934). По закінченні КПІ викладав у ньому та в КСГІ до 1929. Досліджував проблеми електрохімії та гетерогенного каталізу. Репресований 1937.
В будинку мешкали також професори КПІ: у серед. 1910-х рр. — електромеханік А.Круковський; в 1920—30-х рр. хімік-органік І. Трефільєв — у кв. № 55; у 1940—50-х рр. члени-кореспонденти АН УРСР: хімік Ізбеков Володимир Олексійович (1881—1963) — у квартирі № 49 (раніше — у житловому будинку КПІ № 2), радіотехнік Тетельбаум Семен Ісакович (1910—58) — у квартирі № 47 (раніше — у житловому будинку КПІ № 4) та ін.
1971 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку В. Боброву (ск. О. Банников, арх. А. Сницарев; тепер знята) [1142].