Разом з пам'ятником В. Кирпичову фланкує вхід до головного корпусу КПІ. Автори — ск. Н. Дерегус, арх. Б. Писаренко. Заг. вис. — 4,0 м, скульптури — 1,60 м, постаменту — 2,0 м, стилобата — 0,40 м.

Тимошенко Степан Прокопович (1878—1972) — вчений у галузі теорії пружності, опору матеріалів та будівельної механіки, один із засновників і перших академіків УАН (з 1918), іноземний член АН СРСР (з 1964), почесний член академій наук, наукових товариств, почесний доктор університетів багатьох країн світу. Викладав у КПІ в 1906—1911, 1918—1919. Завідувач кафедри опору матеріалів (1906—1908), декан інженерно-будівельного відділення (1909—1911). 1911 пішов у відставку на знак протесту проти урядової політики щодо вищої школи. Засновник і перший директор Інституту технічної механіки УАН у 1918—19 (тепер Інститут механіки ім. С. Тимошенка НАН України). З 1920 — на еміграції. 1922— 64 жив у США. Засновник секції механіки Американського товариства інженерів-механіків (1927), яке 1958 запровадило медаль ім. С. Тимошенка; завідувач кафедри (з 1928) й засновник дослідної лабораторії механіки (1930) Мічіганського університету, завідувач кафедри механіки Станфордського університету (1936—55), лабораторія інженерної механіки якого з 1951 носить ім'я вченого. Підтримував зв'язки з науковцями КПІ, відвідував інститут й 1967. Бронзова напівпостать ученого підноситься на чотиригранному паралелепіпеді п'єдесталу і триступінчастому стилобаті з полірованого червоного граніту. П'єдестал, на якому розміщено гравірований меморіальний напис, асоціативно пов'язаний з кафедрою, трибуною або столом засідань. Вченого зображено молодим у мить спілкування з умовним співрозмовником. Склавши руки, він тримає перед собою аркуш паперу, що немов би спадає зі стола-п'єдесталу, надаючи об'ємно-просторового динамізму всій художній структурі твору. Пластична маса волосся портретованого підсилює враження певного романтизму образу.

За стилістико-типологічними якостями твір належить до реалістичної скульптури кін. 19 ст