Комплекс споруд складається з двох корпусів, побудованих 1961 і 1983 для інституту, що раніше розміщувався на вул. Гончара, 55-6. Заснований 1947 на базі електротехнічного відділу Інституту енергетики АН УРСР як Інститут електротехніки АН УРСР. З 1963 — Інститут електродинаміки АН УРСР (тепер НАН України).
У головному корпусі інституту, спорудженому 1961 на червоній лінії забу-дови вулиці (п'ятиповерховий, цегляний), працювали: 1961—85—Мілях Олександр Миколайович (1906—85) — вчений у галузі електродинаміки, чл.- кор. АН УРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1981). В інституті — з 1947. У 1959 —73 — директор, з 1973 завідувач відділу інституту. Відзначений Державною премією УРСР (1975), премією ім. Г. Проскури АН УРСР (1983). Основні праці присвячено теорії складних електричних кіл і електродинамічних систем, методам дослідження, перетворення і стабілізації електромагнітних процесів.
Працював на третьому поверсі.
1961— 86— Постников Іван Матвійович (1906—90) вчений у галузі електротехніки, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки України (з 1982). В інституті з 1954, у 1963 —86 — завідувач відділу. Одночасно очолював кафедру Київського політехнічного інституту (з 1950). Відзначений Державними преміями УРСР (1977, 1990). Основні праці — з проблем теорії, проектування й експлуатації електричних машин.
Працював у кімнаті № 252.
У цьому будинку також працювали:
1973 — завідувачем відділу і науковим консультантом чл.-кор. АН УРСР Нестеренко Анатолій Дмитрович (1899 — 1975), у 1951—59 — директор інституту що містився на вул. О. Гончара, 55-6;
1984) 63 — завідувачем лабораторії акад. АН УРСР, чл.-кор. АН СРСР Хрєнов Костянтин Костянтинович (1894—1984), пізніше — в Інституті електрозварювання ім. Є. Патона АН УРСР [541].