Зведений житлово-будівельним кооперативом робітників і службовців харчової промисловості за проектом Житлокоопбуду у формах конструктивізму. При вирішенні фасадів використано поєднання жовтої (другий і третій поверхи) та червоної (четвертий) цегли, яку тепер пофарбовано.
Будинок чотириповерховий, цегляний, з напівпідвалом, чотирисекційний, со- рокакваргирний, у плані Г-подібний. В одній секції по дві, у трьох інших по три квартири на кожному поверсі. Наріжна секція із входами до квартир як з основних, так і з проміжних сходових майданчиків, є характерною для житлового будівництва Києва цього періоду. Більшість квартир у будинку трикімнатні, є також дво- і чотирикімнатні. На першому поверсі з боку вул. Тургенєвської крамниця.
Один з кращих прикладів масового житлового будівництва міста свого часу.
Тут у квартирі № 6 на другому поверсі з січня 1942 до січня 1943 проживав керівник бойової підпільної групи Сорока Микола Арсентійович, залучений до активної роботи членом підпільного міськкому КП(б)У В. Кудряшовим. Працював бригадиром на відбудові Наводницького мосту. М. Сорока створив бойову групу, до складу якої увійшли військовополонені, що працювали на мосту, К. Дівопін, колишній командир Червоної армії, Ф. Клопотовський та ін. Для них було організовано втечу. Зв'язківцями групи були М. Родіна й А. Ширмовська.
На квартирі М. Сороки було встановлено радіоприймач, організовано друкування антифашистських листівок і зведень Радінформбюро, які потім переправлялися в підпільний міськком і поширювалися серед населення. Група влаштовувала втечі військовополонених, забезпечувала їх документами і через конспіративні квартири направляла до бойових партизанських груп.
У січні 1943 гестапівці схопили М. Сороку, який загинув у фашистській катівні [494].