Зведений на території садиби, що до 1918 належала селянинові С. Шаєву. Чотириповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний. Складається з чолової двоквартирної секції та дворової одноквартирної, які мають самостійні двомаршові сходові клітки. Кам'яні марші укладені по металевих косоурах. Перекриття пласкі, дах двосхилий по дерев'яних кроквах, критий бляхою.
Вирішений у формах неоренесанс із застосуванням цегляного декору. Симетричну центрально-осьову схему головного фасаду дещо порушено розташованим на лівому фланзі великим прямокутним проїздом на подвір'я з двома арковими нішами у брандмауерній стіні. Вхід у центрі фасаду виділено розкріповкою, стіни якої на дру-гому—четвертому поверхах глухі, над рівнем карниза увінчані ступінчастим аттиком. По флангах фасаду — два ряди балконів. Лаконічний за характером перший поверх відтіняє більш деталізовані площини верхніх поверхів, обрамлені фільончастими лопатками. В арсеналі їхнього пророблення, окрім підвіконних фільонок і замкових каменів у прямих перемичках, присутні також зубчасті гурти, що формують горизонтальні членування. Фрагмент аркадно- го пояса на рівні четвертого поверху утворюють парні вікна з напівциркульними перемичками обабіч центральної розкріповки. Вони окреслені архівольтами, що спираються на міжвіконні пілястрочки. Горизонталь широкого багатопрофільного карниза підтримує легка ажурна стрічка аркатурного фриза. Декор фасаду доповнюють гарні ґратчасті огородження балконів, рисунок яких побудовано на мотиві великих кіл із заповненням.
Значно простіше вирішені дворові фасади, основні членування яких визначають видовжені віконні прорізи з лучковими перемичками та міжповерхові гурти. До кутів, утворених основною і дворовою секціями, вписано балкони.
В інтер'єрах будинку збереглися деталі первісного опорядження: ліплені плафонні розетки й падуги, простий дубовий паркет у кімнатах.
Будинок — стилістично визначений і досить типовий зразок житлової забудови міста кін. 19 ст.
В цьому будинку у травні 1894 на квартирі О. Верзилової члени марксистського студентського гуртка друкували на гектографі праці К. Маркса, Ф. Енгельса, Г. Плеханова, «Маніфест Комуністичної партії» з передмовою К. Маркса і Ф. Енгельса для російського видання та ін. Гурток організовано у кін. 1893. До нього входили студенти Київського університету А. Павлович, К. Рауш, підпоручик В. Гусєв та ін. Надруковані праці розповсюджувалися серед гуртківців, студентів, інтелігенції.
Підтримував зв'язки з групами самоосвіти Києва, нелегальними групами Курська, Житомира. 1894 проведено обшуки і арешти членів гуртка.
На поч. 20 ст. у будинку проживав Артоболевський Володимир Михайлович (1874—1952) — зоолог, зоогеограф, громадський діяч. По закінченні Київського університету (1901) викладав у ньому до кінця життя, професор (з 1924), завідувач зоологічного музею. Досліджував фауну Чернігівщини, Київщини, Чукотки тощо. У 1906—52 мешкав на вул. Гоголівській, 34. З 1908 у чотирикімнатній квартирі № 8 на четвертому поверсі будинку жив з родиною Василенко Костянтин Прокопович (1877—1941) — журналіст, гро-мадсько-політичний діяч, 1917 — генеральний секретар праці Генерального секретаріату УЦР, комісар Києва від Тимчасового уряду. Рідний брат історика, другого президента ВУАН М. Василенка. З вересня 1908 до грудня 1918 — постійний співробітник, завідувач міжнародного відділу, з 1910 — член редколегії й помічник редактора газети «Киевская мисль». Член Київського громадського зібрання. У 1898—1918 — член і провідний діяч Київського комітету РСДРП, меншовик (з 1903). Після неофіційного розлучення 1912 з дружиною постійно бував у цьому будинку. Пізніше проживав на сучасній вул. Саксаганського, 67.
Тепер приміщення першого поверху з боку вулиці займає фірма.