Заклад веде початок з Хімічної лабораторії, заснованої 1918 у складі Відділу фізико-математичних наук УАН. У 1931 після її об'єднання з Науково-дослідним інститутом хімії Наркомпросу УСРР було створено Інститут хімії ВУАН, з 1945 — Інститут загальної та неорганічної хімії АН УРСР (тепер НАН України). З 1993 інститут носить ім'я першого президента Української АН Вернад- ського Володимира Івановича (1863— 1945) — засновника і першого директора Хімічної лабораторії УАН.
У будинку на вул. Леонтовича, 9 (триповерховий, цегляний, споруджений у 1920 — 30-і рр. на подвір'ї. Тепер — корпус N° 4 Інституту біохімії НАН України) працювали:
1941 та 1945—68 — Бабко Анатолій Кирилович (1905—68) — хімік, акад. АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1966). В інституті з 1941. У 1941-68 — завідувач лабораторії інституту, одночасно з 1944 — завідувач кафедри Київського університету. Наукові дослідження з питань хімії комплексних сполук, теорії і практики хімічного аналізу. Працював на другому поверсі.
1945 - 67 — Думанський Антон Володимирович (1880—1967) —хімік, чл.- кор. АН СРСР (з 1933), акад. АН УРСР (з 1945), заслужений діяч науки і техніки Каз. РСР (з 1942), заслужений діяч науки УРСР (з 1950). 1945—60 — директор інституту, завідувач лабораторії (до 1965), 1965—67 — старший науковий співробітник. Наукові праці присвячено проблемам колоїдної хімії. Розробив нові методи кількісного визначення зв'язаної води і загальні принципи ліофілізації дисперсних фаз. Створив наукову школу. Був відповідальним редактором «Украинского химического журнала» та головним редактором заснованого ним у 1935 «Коллоидного журнала» (у цей період видавався в Москві). Ім’я А. Думанського присвоєно Інституту колоїдної хімії і хімії води НАН України. Працював на другому поверсі.
1931-41 та 1945—52 —Ізбеков Володимир Олексійович (1881 —1963) —хімік, чл.-кор. АН УРСР (з 1939). Науковий співробітник, завідувач сектора неорганічної хімії (1931—41), завідувач лабораторії рідкісних металів (1945—52). Одночасно викладав у Київському політехнічному інституті і Київському університеті — професор, завідувач кафедр. Досліджував проблеми електрохімії розплавлених солей та хімічної переробки мінеральної сировини, вилучення рідкісних металів з відходів виробництва.
1931-41 та 1945—47 — Плотников Володимир Олександрович (1873—1947) фізико-хімік, акад. УАН (з 1920), чл.- кор. АН СРСР (з 1932), завідувач Хімічної лабораторії УАН (з 1920). Директор інституту (1931—41), завідувач лабораторії (1945—47). Одночасно викладав у Київському політехнічному інституті (1899—1941)—професор, завідувач кафедри, декан, проректор. Основні наукові праці присвячено питанням мінеральної хімії та електрохімії неводних розчинів. Експериментально підтвердив хімічну теорію розчинів Д. Менделєєва и уперше одержав металічний алюміній електролізом неводних розчинів при звичайній температурі.
1930- 41 та 1945—58 — Фіалков Яків Натулович (1895—1958) — хімік, чл.- кор. АН УРСР (з 1945). Працював ст. науковим співробітником, завідувачем відділу, лабораторії. Одночасно — завідувач кафедри Київського фармацевтичного інституту, професор Київського політехнічного інституту та Київського університету (1929—58). Наукові праці з неорганічної хімії, зокрема з питань комплексних сполук і фізико-хімічного аналізу розчинів. Працював на другому поверсі.
1931- 38 — Яворський Володимир Полікарпович (1876 1942) — хімік, акад. АН УРСР (з 1934), заслужений діяч науки УРСР (з 1934), директор Інституту органічної хімії і технології АН УРСР (з 1939), об'єднаного Інституту неорганічної і органічної хімії АН УРСР (1941-42; в Уфі). У 1931—38 — завідувач сектора Інституту хімії АН УРСР. Одночасно викладач, завідувач кафедри Київського університету (1935—39). Основні дослідження стосуються ненасичених сполук і синтезу ненасичених спиртів за допомогою галогенмагній- органічних сполук.
У цьому будинку також працювали: акад. АН УРСР Городиський Олександр Володимирович (1930 -92) —у 1951 69; акад. АН УРСР Делімарський Юрій Костянтинович (1904—90) — у 1934— 69; 1960—73 директор інституту; чл.- кор. АН УРСР Сажин Віктор Сергійович (1917—85) — у 1961—69 (всі з 1969 продовжували працювати у новому будинку інституту на просп. Академіка Палладіна, 32/34); акад. АН УРСР Кульський Леонід Адольфович (1903—93) — у 1938—75; чл.-кор. АН УРСР Куриленко Онисим Данилович (1904—82) — у 1961- 74, у 1962—68 — заступник директора інституту; акад. АН УРСР Овчаренко Федір Данилович (1913—96) — у 1949—74 (всі з 1968 продовжували працювати в цьому ж будинку в новоутвореному Інституті колоїдної хімії та хімії води АН УРСР, що з 1974—75 розміщується на бульв. Академіка Вернадського, 42). В адміністративному корпусі (просп. Академіка Палладіна, 32/34; споруджений 1967—69 з відступом від червоної лінії забудови, чотириповерховий, цегляний) працювали:
1969 - 92—Городиський Олександр Володимирович (1930—92) — хімік, акад. АН УРСР (з 1978). В інституті — з 1951; з 1970 — завідувач відділу, 1971-73 — заступник директора, з 1973 - директор інституту. Відзначений премією ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1972). Основний напрям наукових досліджень — кінетика електродних процесів, електрохімія неорганічних матеріалів. Прикладні дослідження стосуються гальванотехніки, електрометалургії, перетворення енергії та інформації, одержання неорганічних матеріалів. Працював у кабінеті директора на другому поверсі.
1969 - 90 — Делімарський Юрій Костянтинович (1904—90) — хімік, акад. АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). В інституті — з 1934.
1960— 73 — директор, з 1973 — завідувач відділу. Одночасно — голова Відділу хімічних та геологічних наук АН УРСР (1957—59), очолював кафедру Київського університету, відзначений Державною премією УРСР (1988), премією ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1972). Основні праці з теорії електродних потенціалів, електрохімічної кінетики, полярографії розплавів, розробки методів одержання рідкісних і тугоплавких металів. Відкрив явище електролітичного перенесення металів з катода на анод.
Працював на другому поверсі в кабінеті директора.
1969-85 - Сажин Віктор Сергійович (1917-85) - хімік-технолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1978). В інституті — з 1961; 1966-77 — заступник директора, одночасно завідувач відділу (до 1985). Наукові дослідження присвячені теоретичним основам і технології комплексного використання мінеральної сировини. Працював на 4-му поверсі.
У цьому будинку працював також 1969-75 акад. АН УРСР Пилипенко Анатолій Терентійович (1914—93) заступник директора 1969—71, у 1975— 88 — директор Інституту колоїдної хімії та хімії води (у будинку на бульв. Академіка Вернадського, 42) [543].