Чотириповерховий, цегляний. Заклад утворено 1969 на базі Сектора геохімії, мінералогії, петрографії і рудних родовищ та Сектора металогенії Інституту геологічних наук АН УРСР як Інститут геохімії і фізики мінералів АН УРСР. З 1993 Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення АН УРСР (тепер НАН України) та Держкомгеології України (з 1996).
V цьому будинку працювали: 1969-93 Бєлєвцев Яків Миколайович (1912— 93) — геолог, акад. АН УРСР (з 1967). Завідувач відділу (з 1969), заступник директора (197 8- 88), науковий керівник відділення металогенії (до 1990), 1990—93 — радник при дирекції інституту. У цей період відзначений Державними преміями УРСР (1973) та СРСР (1974), премією ім. В. Вернадського АН УРСР (1983).
Основні праці присвячено дослідженню будови та умов утворення залізорудних родовищ Криворізького залізорудного басейну та рідкісно-металевих родовищ Українського щита, теорії метаморфогенного рудоутворення. Працював у кімнаті № 404.
1969—95—Матяш Іван Васильович (1930—95) — вчений у галузі радіоспектроскопії мінералів, чл.-кор. АН УРСР (з 1988). З 1969 — завідувач відділу, 1977—82 заступник директора інституту. Відзначений Державною премією УРСР (1983). Основні праці присвячено аналізу структур мінералів на основі вивчення енергетичних і просторових характеристик верхніх електронних оболонок.
Працював у кімнаті № 105.
1969—86 — Поваренних Олександр Сергійович (1915—86) — мінералог і кристалохімік, акад. АН УРСР (з 1973), заслужений діяч науки УРСР (з 1975). З 1969 до 1986 — завідувач відділу інституту. Відзначений Державною премією УРСР (1983), премією ім. В.Вернадського АН УРСР (1973). Один із зачинателів кристалохімічного напряму досліджень в Україні. Наукові праці в галузі новоі систематики мінералів на кристалохімічній основі. Розробив основи кристалохімічної теорії твердості, теорії пружності, інфрачервоних спектрів та ін. властивостей мінералів, здійснював дослідження з методології та історії мінералогії. Працював у кімнатах № 231, 405.
1969 —96— Семененко Микола Пантелеймонович (1905- 96) - геолог-петрограф, акад. АН УРСР (з 1948), заслужений діяч науки УРСР (з 1957), академік-секретар Президії АН УРСР (1948— 50), віце-президент АН УРСР (1950-70).
Організатор і перший директор інституту (1969—77) та завідувач відділу (1969—87), з 1987 - радник при дирекції. Відзначений Державною премією УРСР (1973), премією ім. В. Вернадського АН УРСР (1981). Досліджував залізисто-кременисті формації Українського щита, закономірності розміщення залізорудних родовищ у його межах, структури рудних полів Кривого Рога. Автор геохімічної киспевоводневої моделі Землі. Обґрунтував перспективи металоносності і критерії прогнозування родовищ металів в УРСР.
Працював у кімнаті N9 312.
1969—81 - Ткачук Аук'ян Григорович (1902—81) - геолог, літолог, акад. АН УРСР (з 1972). У 1969—81 —завідувач відділу інституту. Брав участь у складанні перших геологічних, тектонічних і літолого-палеогеографічних карт України і першої в світі карти метаморфітів Карпат, Балкан та Дінарид. Досліджував речовинний склад, структурно-текстурні особливості петрографічних відмін у породах магматичних і метаморфічних комплексів Українського щита, а також осадочні та осадочно- вулканогенні формації переважно Карпат і південно-західної частини Східно-європейської платформи. Один з основоположників літології осадочних порід в Україні. Працював у кімнаті № 440.
1969 87 — Усенко Іван Степанович (1906—87) — геолог-петрограф, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1986). 1969—87 — завідувач відділу інституту. Відзначений Державною премією УРСР (1981), премією ім. В. Вернадського АН УРСР (1975) . Досліджував основні та ультраосновні породи раннього докембрію, петрографію магматичних метаморфічних й дайковоефузивних порід і породоутворюючі мінерали, розробив критерії пошуків нікеленосних ультрабазитів, класифікацію геологічних формацій Українського щита. Працював у кімнаті № 229.
У цьому будинку також працював 1971—79 у кімнаті № 404 завідувачем відділу акад. АН УРСР Лазаренко Євген Костянтинович (1912—79), у 1969—71 — директор Інституту геологічних наук АН УРСР (на вул. Гончара, 55-6).
1993 на будинку встановлено лабрадоритову меморіальну дошку з бронзовим барельєфним портретом Є. Лазаренка (ск. О. Ковальов) [536].