Борошномельне підприємство існувало тут з серед. 17 ст. і первісно містилося у дерев'яних будівлях. 1889 його власником став комерційний радник, голова Київського біржового комітету М. Хряков. На його замовлення за проектом і під наглядом інж.-технолога І. Хрякова споруджено новий корпус млина, що домінував у навколишній малоповерховій забудові. Це було одне з найбільших борошномельних підприємств Києва. Після смерті М. Хрякова (1900) належав його спадкоємцям. У радянський час млин націоналізовано. Кілька років підприємство носило ім'я німецького революціонера К. Лібкнехта.
Споруда чотириповерхова, цегляна, пофарбована, у плані прямокутна з одноповерховою прибудовою з тильного боку (для парового двигуна).
Зведений у стилі історизм з використанням класицистичних рис. Композиційну вісь асиметричного фасаду підкреслено трикутним фронтоном. Площину стін розчленовано горизонтальними поясками. Нижній поверх оформлено як цоколь. Вікна лучкові. Фасад стримано декорований лопатками й чарунковим карнизом. Обладнано млин вальцьовими верстатами й жорнами. 1904 праворуч за фронтом будівлі зроблено прибудову на два прорізи, оформлену аналогічно основному об'єму. Пізніше будівлю добудовано з тилу. Ці прибудови істотно відрізняються від первісного об'єму, внаслідок чого він сприймається ізольовано від них.
Будівля — пам'ятка промислової архітектури 2-ї пол. 19 ст.
В останні десятиріччя 20 ст. садибу забудовано великими виробничими корпусами млинарського заводу № 3 (тепер орендне підприємство «Київмлин»). Старий будинок експлуатується як виробниче приміщення [900].