Будівництво другого у Києві залізнич­ного моста почалося 1915 з метою утво­рення навколо міста замкненого заліз­ничного кільця. Завершений 1929 під орудою організації «Військпроект 401» (головний інж. В. Кохан) у дещо зміне­ному відносно первісного проекту ви­гляді (підмостовий габарит підвищено на 7 м). Отримав назву Петрівський у зв'язку з перейменуванням району По­долу на відзначення 50-річчя голови ВУЦВК Г. Петровського. Визнавався найкрасивішим київським мостом. Пі­дірваний 1941 при відході з Києва Чер­воної Армії. Тимчасово відновлений; під час битви за Київ 1943 зруйнований нацистськими окупантами. З липня 1944 до листопада 1945 відбудований. 1964—66 та 1990—98 проводилася заміна руслових і заплавних прогонів. Роботи з реконструкції тривають. Мостовий перехід (заг. довж. понад 1,5 км) складається з руслової (правобе­режної) та заплавної (лівобережної) частин. Прогони руслової частини (заг. довж. 330 м) перекриті розрахова­ними на проїзд нижньою частиною трапецієподібними за абрисом ґратчас­тими металевими фермами з паралель­ними поясами, прогони естакади — подібними прямокутними фермами з проїздом у верхній частині. Масив­ні бетонні опори встановлені на фунда­ментах з кесонів.

Міст є важливою складовою транс­портної інфраструктури міста [851].