Подальше розширен­ня станції 1896—97 за пропозицією ци­вільного інж. Г. Шлейфера виходило із необхідності забезпечення міста чи­стою питною водою з артезіанських свердловин, які було пробурено на бе­резі Дніпра. В період облаштування гранітної набережної (1935—38) стан­цію реконструйовано, організовано під­хід із парадними сходами до коло­ни Магдебурзькому праву. У переддень святкування тисячоліття Хрещення Ру­сі (1988) цю місцевість, яка за леген­дами пов'язувалася з хрещенням киян, впорядковано, будівлі станції відре­монтовано і яскраво пофарбовано. Гра­нітні сходи поділяють територію стан­ції на дві частини. В північній містять­ся стримані за архітектурою цегляні споруди першої черги будівництва: старий машинний будинок з двома три­кутними щипцями на фасаді (1871—72, пізніше перебудований, призначався для перекачування дніпровської во­ди до фільтрувального басейну верх­ньої станції під Володимирським узво­зом); корпуси водомірної та механіч­ної майстерень (1880-і рр.). Крайній у ряді двоповерховий дерев'яний житловий будинок придбало в 1890-х рр. Київське товариство водопостачання для працівників станції (раніше належав штабс-капітану К. Іванову). Мальовни­чий за композицією будинок із мезо­ніном, прикрашений пишним пропиля­ним різьбленням, є одним з найкращих зразків дерев'яної житлової забудови Києва серед. 19 ст. (перебудований 1878 за проектом арх. А. Геккера), що зали­шилися.

На південь від сходів містяться но­вий машинний будинок і корпус над підземним резервуаром. Повне облад­нання будинку паровими котлами, на­сосами і генераторами завершено 1897. Призначався для перекачування арте­зіанської води до підземного басейну з фільтрами, який був розташований біля підніжжя Володимирської гірки (в урочищі Палестина). Одноповерхо­вий, цегляний, у плані прямокут­ний будинок переділено поперечною стіною на дві перекриті фермами зали для машинного відділення і кочегарки. Головний, симетричний за композиці­єю фасад фланковано трикутними щипцями. Площини стін ритмічно роз­членовано лопатками та контрфорса­ми, що обмежують поля, які включа­ють великі прорізи з арковими пере­мичками. У вікнах головного і бічних фасадів збереглися первісні романські за рисунком дерев'яні рами. Буди­нок, пофарбований у червоний і бі­лий кольори, має ошатний вигляд зав­дяки пишному цегляному декору: ар­ковим ступінчастим карнизам, наклад­ним фільонкам на лопатках, горизон­тальному пояску поребрика.

Являє цінність як один з перших в Україні комплексів міського комуналь­ного господарства. Машинна станція зберігається в робочому стані як ре­зервна [618].