Одна з них у плані мала майже правильну круглу форму, челюсті якої виступали в південній частині. Стіну печі завтовшки бл. 0,6 м складено з двох рядів плінфи (3,5-4 х 25 х 34 см) на глиняному розчині. Внутрішній бік стіни дуже ошлакований. Плінфа про-палена майже на половину одного ряду. Оскільки камера печі заглиблена в материк, ретельно обкладено лише внутрішній бік стіни. Ззовні стіна змикається з материковою глиною. Внутрішній діаметр камери печі 2,6-2,7 м, ширина входу до камери 0,8 м, вхід в челюсті 0,9 м, довжина стінок гирла печі 1 м, вис. 0,3-0,4 м. Усередині камери під завалом плінфи лежав шар вапна і вапняку. Випалене вапно вивантажувалося через гирло печі. Під час розчищення другої печі виявлено частково збережене мурування з плінфи, що повторювало форму випаленої глини. Через високу температуру плінфа і глиняні шви поміж нею перетворилися на ошлаковану масу темно-червоного, в окремих місцях — світло-зеленого кольорів. Внутрішній діаметр печі бл. 2,5-2,6 м. Інші печі збереглися гірше. Виробничий комплекс для випалювання вапна обслуговував будівництво архітектурного ансамблю «міста Ярослава».

Матеріали досліджень зберігаються в Музеї історії міста Києва [882].