Небіжчики були покладені головами на захід або північний захід, руки складені на грудях чи животі. В одному з поховань виявлено два кістяки. У двох похованнях зафіксовано кістяки у скорченому стані, що інтерпретуються як поховання волхвів. У 12 похованнях знайдено різноманітний поховальний інвентар: скляні браслети (фрагменти й цілі), бронзові ґудзики, фраг-мент скляного персня, відмічено сліди очілля і залишки золотих ниток на одному з черепів. Переважна більшість поховань зафіксована у давньоруському горизонті, що містить матеріали 10 - серед. 12 ст. Значна площа могильника (520 кв. м), тривалий час його існування, розміщення у центральній частині стародавнього Києва вказують на те, що він розташовувався при храмі того ж самого часу, яким датуються численні уламки плінфи, шиферу, граніту і кварциту. На території могильника досліджено яму прямокутної форми з рештками спалених книжок, двома людськими черепами і скелетом півня. Від книжок збереглися бронзові застібки, декоративні цвяхи, мідний посріблений накладний хрест. Крім того, виявлено залізну сокиру, замок і ключ. Яма датується 2-ю пол. 11 ст. На дні яру виявлено залишки поховання у зрубі, пограбованого ще в давнину. Під час його розчистки знайдено підвіску у вигляді молота Тора і фрагменти меча. Поблизу поховання розкопано рештки святилища. Матеріали досліджень зберігаються в Музеї історії міста Києва [878].