Проект «Будинку працівників науки» розроблений арх. В. Фадеїчевим у 1947. Призначався для професорсько-викладацького складу політехнічного інституту. З метою здешевлення будівництва замість передба-ченого за проектом гранітного облицювання першого поверху й тераси застосовано теразитове тинькування «під руст», наріжний еркер замінено на балкон.
Будівля складається з центрального семиповерхового призматичного об'єму й двох шестиповерхових, у плані прямокутних бічних крил, одне з яких завертає на вул. Паньківську. Цегляний, у плані Г-подібний, з двома арковими проїздами у крилах. Розрахований на 61 квартиру (розміщені у восьми секціях). У двох секціях центрального об'єму — по одній семикімнатній квартирі на поверсі, розрахованій на покімнатне заселення, у двох секціях з боку вул. Паньківської — по дві три- і двокімнатні квартири на поверсі, чотири секції у крилі з боку вул.Микільсько-Ботанічної — одноквартирні (на три, шість і сім кімнат). У підвалі для мешканців були влаштовані комори. Стіни будинку із силікатної цегли (у підвалі — з червоної), фундаменти бутобетонні, перекриття над підвалом і третім поверхом залізобетонні, над іншими поверхами — дерев'яні по балках. Сходи і балкони — залізобетонні по металевих балках. Еркери цегляні, тиньковані, з металевим каркасом. Дахи двосхилі, по дерев'яних кроквах криті бляхою.
Оздоблення будинку вирішено з використанням елементів класицистичної архітектурної спадщини. Композиція фасадів ярусно-ритмічна. Тинькування тераси й першого поверху імітує рустоване мурування, що створює враження ваги та міцності й контрастує з рівни-ми площинами верхніх поверхів, облицьованими світло-сірою силікатною цеглою. Тектонічний принцип полегшення маси з нарощуванням висоти простежується у формах віконних прорізів: на першому поверсі — поодинокі аркові у масивному рустованому обрамленні, на другому — шостому поверхах — прямокутні, на сьомому — подвійні аркові, фланковані пілястрами спрощеного ордера. Між першим і другим, шостим і сьомим поверхами — профільовані карнизи, між п'ятим і шостим поверхами — широкий декоративний пояс, прикрашений розетками й гірляндами, відлитими з бетону. Роз-винений вінцевий карниз — з поличок (у центрі) та з модульйонами (у шестиповерхових частинах). Роль вертикальних членувань виконують гранчасті еркери, на рівні четвертого й п'ятого поверхів завершені терасами. Наріжжя будинку акцентовано балконом п'ятого поверху, що спирається на масивну декоративну консоль, та великим бетонним картушем.
Архітектура будинку належить до найкращих зразків забудови Києва 1950-х рр.
Тут проживали відомі вчені.
1956 - 61 у квартирі № 9 на п'ятому поверсі — Білецький Олександр Іванович (1884—1961) — літературознавець, акад. АН УРСР (з 1939) і АН СРСР (з 1958), заслужений діяч науки УРСР (з 1941). У цей період — директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР, професор Київського університету. За роки проживання у будинку написав ряд праць, у т.ч. “Українська література серед інших літератур світу» (1958), в якій вперше поставив питання про світове значення української класики. Був редактором і автором багатьох розділів двотомної «Історії української літератури» (1955—56), укладачем про-грам, хрестоматій та підручників для вищих і середніх навчальних закладів. З часу заснування журналу «Радянське літературознавство» (1957) його головний редактор. У повоєнні роки (до 1956) мешкав на вул. Рейтарській, 11, квартира № 7.
1955—75 у квартирі № 49 — Білокінь Іван Петрович (1914—75) — фізіолог рослин, історик ботаніки, доктор біологічних наук (з 1968), директор Ботанічного саду ім. акад. О. Фоміна (з 1961), заступник голови і почесний член Українського ботанічного товариства (з 1972), почесний член Українського товариства охорони природи (з 1966), заступник голови Ради ботанічних садів УРСР та Молд. РСР.
Автор понад 300 друкованих праць. Вперше на великому джерельному матеріалі висвітлив життєвий шлях М. Максимовича, вченого, першого ректора Київського університету, опублікував розвідки про відомих діячів української науки і культури Д. За-болотного, Д. Зерова, С. Навашина, Л. Симиренка, М. Холодного. Один з редакторів і авторів «Словника-довідника з ботаніки» (1965), «Короткої історії ботаніки» (1968).
1955—70 у квартирі № 16 — Толу- бинський Всеволод Іванович (1904— 88) — теплофізик і теплоенергетик, акад. АН УРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). У цей період — завідувач відділу і директор (з 1963) Інституту теплоенергетики АН УРСР (тепер Інститут технічної теплофізики НАН України), голова Наукової ради АН УРСР з питань теплофізики і теплоенергетики. Одночасно очолював кафедру котельних установок (1938—64) і створену ним проблемну лабораторію теплообміну та газодинаміки (1957—65) у політехнічному інституті, в якій у цей період було розроблено і введено у дію першу в СРСР дослідну установку надкритичних параметрів пари, що мала важливе наукове і практичне значення.
Займався проблемами комплексного енерготехнологічного використання місцевих палив, очолював один з головних напрямів наукової діяльності інституту — дослідження процесів теплообміну. 1965 організував відділ високофорсованого теплообміну і теплооб-мінних апаратів, де під його керівництвом здійснювалися роботи з теплофізики атомних реакторів. 1997 Президією НАН України засновано премію ім. В. Толубинського.
Проживав також у 1944—55 на просп. Перемоги, 39, корп. 2, квартира № 16; у 1970 - 88 — на вул. Володимирській, 51/53, квартира № 31.
1974—87 у квартирі № 19 — Штокало Йосип Захарович (1897—1987) — математик, історик науки, акад. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1968), почесний академік Міжнародної академії історії наук у Парижі (з 1978). У ці роки — завідувач, з 1986 — провідний науковий співробітник-консультант Сектора історії природознавства і техніки Інституту історії
АН УРСР. Працював у Товаристві «Знання» УРСР, де очолював секцію математики, механіки й кібернетики. Автор досліджень з теорії диференціальних рівнянь, операційного числення, історії вітчизняної математики.
У 1940-х рр. мешкав на вул. Володимирській, 61/11, квартира № 6; у 1957 - 74 - на вул. Шовковичній, 36, квартира № 19.
У цьому будинку проживали члени-кореспонденти АН УРСР:
у 1954-91 - Даденков Юрій Миколайович (1911 - 91) - вчений у галузі гідравліки (квар-тира № 54);
у 1954-67 — Кондиленко Іван Іванович (1919-93) – фізик (квартира № 32);
у кін. 1960-х — серед. 1970-х рр. — Постников Іван Матвійович (1906—90) — вчений у галузі електричних машин (квартира № 33).
В кін. 1950-х — серед. 1960-х рр. у квартирі № 29 мешкав Покришкін Олександр Іванович (1913—85) — льотчик, маршал авіації (з 1972), тричі Герой Радянського Союзу (травень, серпень 1943, 1944). У ці роки працював на командній роботі у військах ППО УРСР, 1961 обраний членом ЦК КПУ. 1968—71 — заступник головнокомандувача військ ППО СРСР, 1972—81 — голова ЦК ДТСААФ. 1967—68 жив на сучасній вул. М. Грушевського, 34-а. На фасаді будинку встановлено дві бронзові меморіальні дошки з горельєфними портретами О. Білецького (1973; ск. О. Скобликов, арх. А. Ігнащенко) та Й. Штокала (1989; ск. В. Федичев, арх. І. Дубасов) [796].