Первісна забудова садиби склалася до серед. 19 ст., коли її власником був М. Лавров. 1894—1909 садибою володів міщанин Є. Гроздов, 1906 - 12 — аптекарський помічник М. Бродський, на замовлення якого на місці одноповерхового дерев'яного будинку споруджено наявний прибутковий будинок. Автор проекту — арх. М. Яскевич. З 1912 до поч. 1920-х рр., коли садибу було націоналізовано, вона належала члену Київського окружного суду, викладачеві Першого та Другого комерційних училищ М. Клюшникову, який мешкав з родиною у квартирі № 24 і в радянський час викладав у середніх та вищих навчальних закладах. Наприкінці 1920-х рр. проведено капітальний ремонт і часткове перепланування споруди, внаслідок чого її первісна секційна схема ускладнилася влаштуванням цілої низки коридорів одночасно з помітним подрібненням структури житлових приміщень та зменшенням їхньої площі. Під час капітального ремонту кін. 1960-х рр. змінено оздоблення наріжної частини будинку — знято великі (на три прорізи) балкони, які мали металеві ажурні ґрати. П'ятиповерховий, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, двосекційний. Довге крило виходить на вул. Микільсько-Ботанічну, коротке — на вул. Тарасівську. Практично незмінною залишилася конструктивна схема будинку, основу якої складають три поздовжні несучі стіни — дві зовнішні (виходять відповідно на вулицю та внутрішнє подвір'я садиби) й центральна (розташована на поздовжній осі споруди).
Вирішений у стилі модерн. Важливе місце в архітектурі фасадів посідають два парадні входи, виділені розкріповками з великими, зсуненими по вертикалі вікнами сходових кліток, а також ефектно зрізане наріжжя будинку, підкреслене чотирма невеликими балконами. Характерний для модерну декор складається з вертикальних лопаток на рівні третього—п'ятого поверхів, площинних надвіконних сандриків, стрічки ліпленого рослинного орнаменту між першим і другим поверхами. Чіткий ритм прямокутних віконних прорізів, пластично ускладнених різноманітними, але лаконічними елементами декоративного оздоблення, надає будівлі дещо суворого вигляду, властивого для часів переходу від модерну до конструктивізму.
Споруда — характерний зразок багатоквартирного прибуткового будинку поч. 20 ст. Значною мірою визначає архітектурно-просторову організацію навколишньої забудови, відіграє важливу роль у розкритті перспектив вулиць Тарасівської та Микільсько- Ботанічної.
У будинку проживали відомі діячі науки й культури.
4 липня — 11 серпня 1918 у квартирі № 20 винаймав помешкання у професора Київського університету К. Добровольського Вернадський Володимир Іванович (1863—1945) — природознавець, основоположник геохімії, біогеохімії та радіології, філософ, громадсько-політичний діяч, акад. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1912), УАН (з 1918), перший президент УАН (1918—21). У Києві проживав з 8 травня 1918 — спочатку на вул. Тарасівській, 20 (будинок не зберігся) у відомого вченого М. Василенка, який тоді був міністром освіти Української Держави, з 4 червня — на вул. Тарасівській, 10, куди знову переїхав у серпні. У цей період очолював Комісію з вироблення законопроекту про заснування Української академії наук у Києві і при ній Національної бібліотеки України та Комісію з учених установ і вищих навчальних закладів, зокрема брав участь у розробці проектів створення українських державних університетів, які згодом було відкрито у Києві й Кам'янці-Подільському. Як вчений-природознавець працював над проблемами ролі живої речовини в житті земної кори. Разом з М. Василенком, Д. Григоровичем-Барським, І. Демидовим, В. Набоковим та іншими провідними київськими і петроградськими кадетами, які проживали на той час у місті, зустрічався з головою ЦК кадетської партії П. Мілюковим, котрий перебував тут у травні—липні 1918 з секретною місією — відновлення за допомогою Німеччини єдиної Росії з тимчасовим центром у Києві.
1918 - 19 у квартирі № 20 проживав Добровольський Костянтин Ерастович (1867—1946) — лікар, вчений-гігієніст, професор, завідувач кафедри загальної гігієни Київського університету (з 1914). У березні 1919 був обраний представником від медичного факультету університету до Ради Колегії Павла Ґалаґана.
Наукові праці присвячено питанням гігієни води і водопостачання, методиці санітарного дослідження тощо. Першим запропонував визначати кількість кишкових паличок для оцінки ступеня забруднення води. У вересні 1919 виїхав разом з В. Вернадським до Криму. У 1920-х рр. у квартирі № 3 мешкав Яснопольський Леонід Миколайович (1873—1957) — економіст, акад. ВУАН (з 1925). У ці роки викладав у київських інститутах народного господарства ім. Є. Бош і кооперативному ім. В. Чубаря, а також в університеті. З 1919 — член, 1926—30 — голова Постійної комісії ВУАН з вивчення продуктивних сил України. 1931 переїхав до Москви. 1994—97 у квартирі № 14 жив Олійник Микола Якович (1923—97) — письменник. Попередня адреса — вул. Шовковична, 11 [797].