На червоній лінії забудови вулиці. Історія ділянки простежується з 1877, коли її придбала дружина австрійського підданого А. Водольська. 1890 садиба з дерев'яним будинком з боку вулиці та фруктовим садом на подвір'ї перейшла у власність дружини прусського підданого Е. Герндт, на замовлення якої й зведено будинок. Автор проекту — арх. Я. Вольман. 1901 власником ділянки значиться О. Диджул, потім — подружжя І. та Л. Климовичів, з 1910 — А. Па- нащенко, у 1919 — Е. Фінкельштейн. Двоповерховий з цокольним напівпо- верхом (з боку подвір'я — триповерховий), цегляний, пофарбований, у плані прямокутний.
Оздоблений у стилізованих готичних формах. Центральну частину фасаду з трьома вікнами виділено гранчастими напівколонками й високим прямокутним аттиком з круглим горищним віконцем. Симетричну схему фасаду дещо порушено різною шириною бічних розкріповок: із входом — на лівому фланзі, зі стрілчастими нішами — на правому. Вікна прямокутні, в центрі другого поверху проріз зроблено у вигляді стрілчастого готичного вікна, на флангах вікна завершено ламаними сандриками.
Над входом влаштовано піддашшя також стрілчастої форми. Центральний балкон другого поверху з ажурними металевими ґратами спирається на розвинені консолі. Парапет у вигляді стилізованих мерлонів над зубчастим карнизом не зберігся. Втрачено й декоративні вази у нішах першого і другого поверхів, фільончасті різьблені вхідні двері, дерев'яну веранду на дворовому фасаді. В інтер'єрі збереглися оригінальні ажурні металеві огородження сходів.
Будинок — зразок вдалого використання форм неоготики у житловому будівництві кін. 19 ст.
У кін. 19 ст. — 1904 в будинку проживав Білогриць-Котляревський Леонід Сергійович (1855—1908) — правознавець, доктор права (з 1886), професор (з 1887). По закінченні юридичного факультету Київського університету у 1876 (учень і послідовник О. Кістяківського) був залишений при ньому для підготовки до професорського звання, 1880 захистив магістерську дисертацію, 1883—91 — доцент, професор Демидівського юридичного ліцею в Ярославлі. З квітня 1891 — ординарний професор кафедри кримінального права юридичного факультету Київського університету. Одночасно — почесний мировий суддя Київського окружного суду. Належав до теоретиків правознавства ліберально-гегельянського напряму, фахівець у галузі юридичної бібліографії. 1903 видав «Підручник російського кримінального права» (ч. 1—2). З 1904 жив у власній садибі на вул. Паньківській, 14-а, 14-б.
У 1910-х рр. в будинку проживав Порш Микола Володимирович (1879-1943) — економіст, публіцист, громадсько-політичний діяч, член Української Центральної Ради у 1917—18. З 1906 очолював Українську соціал-демокра- тичну робітничу партію, був відомий як кооперативний діяч, організатор кооперативних товариств і спілок. Співробітничав в українських періодичних виданнях: газеті «Рада», журналах «Украинская жизнь», «Літературно-науковий вістник» та ін. Перебував під зовнішнім наглядом поліції (псевд. Сильний). В роки Української революції мешкав на вул. Ярославів Вал, 14. У 1914—20-х рр. в будинку жив Тут- ковський Павло Аполлонович (1858— 1930) — геолог, природознавець, акад. УАН (з 1918), АН БСРР (з 1928). У цей період — професор Київського університету. В 1918 — член Комісії з вироблення законопроекту про заснування Української академії наук, голова господарчого правління УАН (з грудня 1918), кафедри геології (з 1919), член багатьох академічних комісій. У 1920-х рр. жив на сучасному бульв. Т. Шевченка, 14 [794].