У ряді периметральної забудови. З 1890 садиба належала лікарю С. Томашевському, який 1910 передав її у власність дружині й дітям — Н. та В. Томашевським, Є. Коцюбинській та Т. фон Рассум. Будинок зведений на замовлення домовласника за проектом арх. М. Казанського. За даними 1919, на першому поверсі була п'ятикімнатна квартира з допоміжними приміщеннями, на другому — п'яти- і чотирикімнатна квартири, на третьому — шести- і чотирикімнатна. На ділянці також розташовувалися дерев'яний службовий будинок, два дерев'яні сараї (не збереглися).

Триповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, односекційний, тепер має коридорну схему внутрішнього планування. Перекриття пласкі, над проїздом — дрібносклепінчасті по металевих балках.
Оформлений у цегляному стилі. Композиція головного фасаду змішана симетрично-асиметрична, що підкреслено двома бічними розкріповками завширшки у два віконні прорізи та додатковою площиною стіни у два віконні прорізи з проїздом на першому поверсі, яка прилягає до сусіднього будинку (№ 4). Другий і третій поверхи рустовані. Фасад горизонтально роз-креслений міжповерховими та на рівні другого поверху підвіконними гуртами. Один з них (між першим та другим поверхами) декорований поребриком. Вікна двостулкові, прямокутні, з витонченими лиштвами, верх яких на другому поверсі оздоблений параболічними елементами, обрамленими профільованою лінією. Вінцевий карниз цегляний, з арковими цегляними деталями по низу. Розкріповки увінчані фігурними аттиками, що фланкуються стовпчиками й оздоблені тридільними накладними елементами, вертикальними прорізами, зубчиками та нішками. По центру основної площини стіни та над під'їздом на другому поверсі — два балкони з металевими кованими ґратами вишуканого рисунка. Тепер вхід до будинку — з боку подвір'я. У під'їзді збереглися дерев'яні різьблені двері. Дворовий фасад лаконічний, з великим балконом на другому поверсі. Марші дерев'яних чорних сходів мають такі ж огородження. Ліплене оздоблення квартир втрачено.
Пам'ятка — один з найкращих зразків будівлі у цегляному стилі, що формує містобудівний абрис вулиці кін. 19 — поч. 20 ст. 1892—1916 у будинку проживав Томашевський Сергій Петрович (1854— 1916) — лікар, вчений-дерматовенеролог. Походив із дворян Чернігівської губ. 1876 закінчив Медико-хірургічну академію у Санкт-Петербурзі. 1877 направлений на службу в Київський військовий госпіталь, був учасником російсько-турецької війни 1877—78, по закінченні якої перебував у різних військових частинах. 1883 захистив докторську дисертацію. З 1885 — у Києві. До кінця життя працював лікарем, завідувачем клінічного відділення нашкірних і сифілітичних хвороб військового госпіталю. З березня 1887 — приват-доцент, з січня 1898 — екстраординарний професор, з грудня 1912 — ординарний професор кафедри нашкірних і сифілітичних хвороб Київського університету, у 1899—1916 — її завідувач. Один з організаторів (1906), професор і голова педагогічної ради, з 1908 — директор медичного відділення Вищих жіночих курсів і Київського жіночого медичного інституту, на який перетворили медичне відділення у 1916. Працював також у лікарні Товариства лікувальних закладів для хронічно хворих дітей (1905), консультантом і лікарем Кирилівської лікарні (1905—08), викладав на Самаритських жіночих курсах (1906—11). Засновник і голова сифілідологічного і дерматологічного товариства при університеті (1900—16). Почесний член Паризького, Віденського та інших дермато- сифілідологічних товариств. У 1900-10-х рр. — голова Спостережного комітету правління Товариства взаємного страхування від вогню майна у Києві, пізніше — член правління, голова, товариш голови, член комітету Київської каси Київського відділення Допоміжної медичної комісії. 1902—05 — гласний Київської міської думи. Наукові праці присвячено теоретичним і практичним проблемам дерматовенерології.

З 1911 у будинку містився комітет Київської каси Київського відділення Допоміжної медичної комісії, до складу якого входили відомі вчені і лікарі — С. Томашевський (голова до 1916), М. Оболонський, І. Скворцов та ін.
З серпня 1917 до лютого 1919 у квартирі № 1 на першому поверсі будинку функціонували редакція і контора щоденної «Робітничої газети» — органу ЦК Української соціал-демократичної робітничої партії. Видавалася з 30 березня 1917. Редакція містилася спочатку на вул. Пушкінській, 4 у друкарні В. Кульженка (будинок не зберігся), де було підготовлено № 1-6; у квітні 1917 — на вул. Прорізній, 5, квартира № 10 (будинок у дворі — не зберігся), де підготовлено № 7 — 26; у квітні-серпні — на вул. Прорізній, 28 (тепер № 22), де підготовлено № 27-111. З № 112 (18 серпня 1917) до № 452 (7 лютого 1919) редакція містилася у пров. Михайлівському. З переїздом Директорії УНР до Кам'янця-Подільського туди перемістилася і редакція газети, останнє число якої видруковано у листопаді 1919.
Редактором № 1-114 (березень—серпень 1917) був Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951) — письменник, журналіст, політичний і державний діяч, заступник голови УЦР і член Малої Ради (з квітня 1917), голова Генерального секретаріату (червень -— січень 1918), голова ЦК УСДРП (з квітня 1917), голова Директорії УНР (листопад 1918 — січень 1919).
З № 387 (10 жовтня 1918) до № 424 (31 грудня 1918) обов'язки редактора- видавця виконував Авдієнко Михайло Овер'янович (1892 — ?) — громадсько- політичний діяч, член УЦР і Малої ради, Всеукраїнської ради військових депутатів, гласний Київської міської думи, один з організаторів протигеть- манського повстання і засновників УСДРП (незалежних) у 1919, Української комуністичної партії у 1920. В 1930-х рр. репресований.
Всі інші числа «Робітничої газети» редагував комітет. № 1—8 — орган ЦК УСДРП і Київського комітету партії, № 9—232 — ЦК УСДРП. Із захопленням Києва більшовиками видання газети як центрального органу партії припинилося. У лютому—березні 1918 Київський комітет УСДРП випустив 23 числа газети (№ 233—255) від свого імені. З поверненням УЦР видання відновилося як орган ЦК партії — з № 233 (26 березня 1918). Співробітниками газети та авторами статей були відомі українські діячі — Д. Антонович, С. Веселовський, С. Вікул, В. Довженко, С. Драгоманов, Є. Касьяненко, Б. Мартос, С. Петлюра, М. Порш, М. Ткаченко та ін. У газеті публікувалися матеріали, пов'язані з діяльністю УСДРП, висвітлювалися всі важливі події тогочасного громадсько-політичного життя України, Росії, зарубіжних країн, вісті з фронту, новини культури тощо. Коли влада змінювалася, містилися матеріали з критикою більшовицького режиму, гетьманського уряду, з боку яких газета зазнавала цензурних утисків.
Тепер будинок займають фірма «Енергоналадка» АЕК «Київенерго» і Київська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи [844].