В серед. 19 ст. наріжжя кварталу входило до маєтностей генерала О. Байковського та почесного громадянина Києва П. Барського (Григоровича-Барського). Згодом частини їхніх садиб придбав колезький асесор М. Кедров, утворивши таким чином витягнуту вздовж провулка прямокутну ділянку, яку в 1878 придбав надвірний радник В. Ячницький. За духівницею останнього, 1897 ділянка перейшла до його онуки Л. Ткаченко — замовниці двох наявних житлових споруд.

Житловий будинок, 1903 (наріжний). Чотириповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, односекційний. Перекриття пласкі.
Зведений у цегляному стилі з рисами неоренесансу. Чолові фасади симетричні за композицією, розкреслені лопатками й міжповерховими гуртами. Наріжжя заокруглене, головний вхід і проїзд на подвір'я — з боку вул. Малої Житомирської. Вісь входу підкреслено розкріповкою та застосуванням прорізів з арковими перемичками — порталу входу та розташованого ліворуч симетричного йому широкого вікна на рівні четвертого поверху (т. зв. палладіанське вікно). В оздобленні фасадів використано елементи цегляного стилю (зубчики, лопатки) в поєднанні з неоренесансними ліпленими деталями (фігурні замкові камені, гірлянди, рослинні й геометричні орнаменти у підвіконнях та антревольтах тощо). Завершує споруду високий профільований піддашок з модульйонами та орнаментованими фільонками. Первісні декоративні дахові бані втрачено, збереглися ажурні ґрати балконів. Житловий будинок, 1910—13 (рядовий). Прибудований до торця наріжного об'єму з боку пров. Михайлівського.
П'ятиповерховий з напівпідвалом, цегляний, у плані Г-подібний, односекційний з двома квартирами на поверсі. Перекриття пласкі.
Вирішений у стилі раціонального модерну. Основою асиметричного вирішення чолового фасаду є сегментоподібний у плані еркер, зміщений відносно центральної осі й оформлений вертикальними лопатками та потрійними вузькими вікнами сходової клітки. Нижня частина еркера, що виступає над входом, оздоблена ліпленим декором у вигляді стилізованого листя аканта. Еркер тинькоaвано, перший і цокольний поверхи оброблено під руст, інші площини виконані у відкритому цегляному муруванні (тепер пофарбовані). Вікна прямокутні, на бічних фасадах — два ряди балконів з вертикальними ґратами. У цілому архітектура фасаду відзначається стриманістю й лаконічністю.
Забудова садиби, що склалася з характерних для поч. 20 ст. різностильових споруд, відіграє важливу містобудівну роль, фіксуючи перехрестя вулиць.
З серпня 1913 до травня 1916 у наріжному будинку в квартирі № 21 містилася редакція «Киевской земской газети» — видання Київського губернського земства. Наступниця «Газети», що виходила з 1908. Відповідальний редактор — голова Київського губернського земства М. Суковкін. Раніше редакція діяла у садибі на вул. Рейтарській, 35-а, 35-б, на вул. Микільсько- Ботанічній, 14 (будинок не зберігся), пізніше — на вул. Володимирській, 33 у будинку земства [847].