Наріжний двоповерховий об'єм зведений за типовим архітектурним проектом, належав професору Київської духовної академії А. Котляре ву. 1883 його вдова М. Котлярева подарувала будинок дочці В. Гнєвушевій. Остання 1886 розширила будівлю прибудовою корпусу з боку вул. Ярославської за проектом арх. А.-Ф. Геккера. Протягом 1897 до наріжного будинку було прибудовано об'єм на два віконні прорізи з боку вул. Межигірської.
Двоповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані складної конфігурації: наріжний об'єм Г-подібний, крило з боку вул. Ярославської у плані майже прямокутне. Внутрішнє планування коридорне. Оздоблений у стилі пізнього класицизму. Композиція фасаду з боку вул. Межигірської центрально-осьова. Перший поверх оброблений рустом, розчленований сімома віконними прорізами й дверним отвором, другий поверх, відділений міжповерховим гуртом, — десятьма віконними прорізами з прямими сандриками над ними й пілястрами в міжвіконнях. Лиштви мають специфічне обрамлення з виступних торців цегли.
Фасад з боку вул. Ярославської на шість віконних прорізів з міжповерховими гуртами на кожному поверсі відповідає типовому архітектурному вирішенню, поширеному на час побудови споруди.
В оформленні під час прибудови 1886 активно застосовано візерунок цегляного мурування (тепер дещо спрощений), лопатки у вигляді ланцюжків рустів, чарунковий карниз. Збереглось оригінальне тридільне завершення. Балкон на цій осі втрачено. Комплекс є цікавим зразком забудови периферійних вулиць Києва 2-ї пол.ст. в стилі пізнього класицизму.
У навколишній місцевості з 1860-х рр. проживало багато євреїв. У 1860— 1920-х рр. єврейська громада орендувала частину приміщень під молитовню. З 1897 для неї був відведений весь другий поверх. На першому поверсі містилися магазини, майстерні тощо. На поч. 1920-х рр. у наріжній будівлі діяла молитовня єврейської громади «солдатів-ремісників», у корпусі з боку вул. Ярославської — громади «Чорнобильська». Наприкінці 1920-х рр. молитовні закрито. Тепер тут містяться установи [782].