З кін. 19 ст. її власником був М. Балабуха, нащадок відомого київського роду кондитерів, що проживали в місті з 18 ст. За даними 1897, садиба включала такі споруди: двоповерховий будинок з крамницями й підвалом, одноповерховий флігель, будівлю цукеркової фабрики, цегляний сарай. 1897 за проектом арх. М. Гарденіна на місці наріжного флігеля впритул до двоповерхового будинку на червоних лініях забудови споруджено двоповерховий об'єм. 1911 за проектом арх. М. Казанського будинки об'єднано надбудовою третього поверху та напівповерху (пізніше перероблений на повний поверх) під спільним дахом, на подвір'ї зведено триповерховий флігель (не зберігся). За даними 1919, садиба М. Балабухи була повністю забудована по периметру. На ній розташовувалися: чотириповерховий будинок, в якому перший поверх займали крамниць, другий — трактир і весільна зала, третій — четвертий були житловими; триповерховий флі- гель-склад з двома одноповерховими прибудовами цукеркової фабрики (споруди фабрики не збереглися). Власник садиби мав також крамницю ва вул. Хрещатик, 22 (будинок зруйнований).
Будинок чотириповерховий, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний. В архітектурі споруди чітко простежуються різночасовість зведення двох її об'ємів і почерки двох архітекторів. Композиція фасадів асиметрична, оформлення у дусі історизму з рисами неоренесансу. Внутрішнє планування об'єму з боку пл. Контрактової секційне, з боку вул. Межигірської — коридорне. Центр пізнішого крила на рівні першого поверху виділено проїздом на подвір'я, бічні частини перебудовано. Всі верхні поверхи будинку ритмічно розчленовано віконними прорізами та балконами. Ліплений декор будинку (гірлянди, картуші тощо) геометрично-рослинного характеру. Найцікавішим елементом декору є голова лева з кільцем у носі на замкових каменях сандриків. Внаслідок реконструкції верхнього поверху силует будівлі дещо збіднено.
Будинок відіграє помітну роль у формуванні пл. Контрактової, є цінним елементом забудови вул. Межигірської.
1906 - 12 у будинку проживав Балавенський Федір Петрович (1865— 1948) — скульптор, педагог. У цей період викладав у Київському художньому училищі (з 1907). Брав участь у художньому оформленні прибуткового будинку Ш. Іссерліса (1909; пров. Музейний, 4) та будинку Маріїнської громади сестер-жалібниць Товариства Червоного Хреста (1913—15; вул. Саксаганського, 75); розробляв проект пам'ятника св. княгині Ользі, після затвердження моделі І. Кавалерідзе йому був доручений загальний нагляд за виконанням робіт (встановлений 1911 на пл. Михайлівській); 1911 брав участь у конкурсі на проект пам'ятника Т. Шевченку в Києві (друга премія в другому турі); його учні виконали скульптурне оздоблення Бессарабського критого ринку (1912, пл. Бессарабська). Багато працював у галузі портретної пластики. У Києві жив з 1907: спочатку на Вознесен- ському узвозі, 15; після вул. Межигірської — у пров. Бондарському, 21; на вул. Бульварно-Кудрявській, 5 (тепер вул. Воровського), Андріївському узвозі, 15.
У цьому будинку народився і мешкав до поч. 1900-х рр. Кольцов Михайло Юхимович (справж. — Фрідлянд; 1898—1940) — письменник, журналіст, чл.-кор. АН СРСР (з 1938), учасник громадянської війни в Іспанії 1936—39. Пізніше жив деякий час у Білостоку, після повернення — на сучасній вул. Червоноармійській, 32.
З 1912 до поч. 1920-х рр. в одній із квартир на другому поверсі діяла мо- лільня єврейської громади учасників російсько-японської війни 1904—05 .