Значний за призначенням і об'ємом, зведений з великим тактом стосовно навколишньої забудови і, передусім, визначних пам'яток 17—19 ст.— ансамблю Києво-Братського монастиря, Контрактового будинку та ін. Збудовано профспілкою працівників м'ясорибоконсервної промисловості за проектом арх. М. Шехоніна. Дво-, триповерховий, цегляний, тинькований. Театральна частина споруди, що простяглася уздовж Межигірської вул., первісно мала залу для глядачів на 1 тис. осіб, сцену з колосниковим устаткуванням і оркестровою ямою, репетиційну залу, артистичні вбиральні, кулуари, великий «карман» для декорацій. У клубній частині, розміщеній уздовж вул. Г. Сковороди, були спортивна (224,8 кв. м), лекційна та кінозали, кімната для гурткової ро-боти. Загальна місткість палацу —1 тис. осіб. Під час реконструкції (у 1980 — 90-х рр.) внутрішня організація споруди зазнала змін, було реставровано фасади (арх. О. Граужис). Оригінальною сполучною ланкою між клубом і театром є круглий у плані об'єм, на першому поверсі якого — вестибюль, на другому — танцювальна зала. Ця частина споруди, увінчана банею, є центром її композиції. Якщо театр і клуб мають нові для свого часу елементи архітектури конструктивізму, то більш традиційний у зовнішньому трактуванні вестибюльний об'єм є ніби відлунням навколишніх архітектурних пам'яток минулих століть.
Будівля є рідкісним зразком громадської споруди перехідного етапу від конструктивізму до радянського неокласицизму.
Тепер Центр мистецтв «Славутич», у якому з 1998 міститься Київський державний музичний театр для дітей та юнацтва [660]