1969 – 75 у квартирі № 49 на четвертому поверсі в лівому крилі проживав Вірський Павло Павлович (1905–75) – балетмейстер, народний артист УРСР (з 1957), народний артист СРСР (з 1960), лауреат Державних премій СРСР (1950, 1970) і УРСР ім. Т. Шевченка (1965), художній керівник і директор Державного заслуженого академічного ансамблю танцю УРСР (з 1977 – його імені), організатором якого він був у 1937. Вивчав народне танцювальне мистецтво, на основі якого здійснив постановки концертних програм, хореографічних композицій: «Рукодільниці», «Про що верба плаче», «Гопак», «Запорожці», «Ми пам'ятаємо», «Повзунець» та ін. Багато хореографічних композицій зафіксував у виданнях «У вихорі танцю» (вип. 1–6, 1977–82). 
Митець виховав кілька поколінь артистів. Ансамбль танцю УРСР успішно гастролював у багатьох країнах світу.
1969–72 у квартирі № 37 мешкав Дерегус Михайло Гордійович (1904– 97) – живописець і графік, народний художник СРСР (з 1963), чл.-кор. АМ СРСР (з 1958), лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1969). З 1972 жив на вул. Володимирській, 9.
1980–99 у квартирі № 58 жила Маринченко Євгенія Олександрівна (1916–99) – архітектор, заслужений архітектор УРСР (з 1970), лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1971). Проектувала та споруджувала Палац «Україна» у Києві (1965–70, у співавт.). Наприкінці життя активно співпрацювала з Українським товариством охорони пам'яток історії та культури.
1983 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку на пошанування П. Вірського з горельєфним портретом митця і барельєфною жанровою композицією (ск. М. Марченко, арх. Т. Довженко) [751].