Один з перших житлових будинків для спеціалістів, споруджених у Києві на поч. 1930-х рр. Автор проекту — арх. М. Холостенко; у проектуванні та спорудженні брали участь архітектори О. Вербицький, В. Обремський та ін.
Чотириповерховий, цегляний, тинькований. Має симетричну наріжну частину й два крила: коротке — з боку вул. Лютеранської та довге — з боку вул. Банкової. У межах ділянки створено затишний наріжний палісадник. Кожна з двох секцій має форму трилисника із сходовими клітками у центрах, що дало змогу спланувати входи у три квартири на кожному поверсі без погіршення умов інсоляції та провітрювання житлових приміщень. Усього в будинку 24 квартири, в кожній від трьох до шести кімнат, передпокій, ванна, туалет, господарська комора, виходи на один або два балкони. Пам’ятка належить до конструктивістського напряму в архітектурі. Гладенькі цегляні стіни позбавлено будь-яких декоративно-художніх елементів. Істотну роль у композиції головного фасаду відіграє ритмічне чергування балконів і своєрідних глухих еркерів, що виступають на рівні четвертого поверху.
У цьому будинку проживали:
1935-36 - Бойчук Михайло Львович (1882— 1937) — художник-монументаліст, один із професорів — фундаторів Української академії мистецтв у Києві (1917), засновник української школи монументального мистецтва, професор Київського художнього інституту (з 1924). У цей час разом із художниками О. Павленко, І. Падалкою, В.Седлярем працював над оформленням Червонозаводського театру у Харкові. 25 листопада 1936 заарештований у цій квартирі. Розстріляний у Києві. Разом з М. Бойчуком проживали його син Петро, який загинув 1941, та С.Налепінська. Мешкав у квартирі № 47. Раніше митець жив у Києві на вул. Татарській, 25 і на вул. Ярославів Вал, 12 (обидва будинки не збереглися).
1936 – 41 - Буйко Петро Михайлович (1895 -1943) —акушер-гінеколог, професор (з 1938), доктор медичних наук (з 1940). Учасник партизанського руху в Україні під час Великої Вітчизняної війни 1941 — 45 рр., Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). 1933—38 — директор Київського науково-дослідного інституту охорони материнства та дитинства (тепер - Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, що носить ім'я П. Буйка). 1939 – 1941 професор кафедри акушерства та гінекології Першого Київського медінституту. З цієї квартири на початку війни пішов добровольцем у Червону армію. Поранений під Уманню, у серпні 1941 потрапив у полон, звідки втік. Працював лікарем у Фастівській районній лікарні (Київська обл.), мав зв'язок з партизанами. З липня 1943 очолив медичну службу партизанського загону. Під час бою схоплений фашистами і після тортур спалений живцем разом з іншими партизанами. Мешкав у чотирикімнатній квартирі № 34 на четвертому поверсі правого крила будинку.
На поч. 1930-х рр. до 1941 та 1944— 47 — Воблий Костянтин Григорович (1876—1947) — економіст, статистик, економ-географ та історик народного господарства, акад. УАН (з 1919), заслужений діяч науки УРСР (з 1944). З 1919 і до кінця життя працював в АН УРСР, 1928—ЗО — віце-президент ВУАН, 1942 — 47 — директор Інституту економіки АН УРСР. Досліджував проблеми розвитку продуктивних сил України, зокрема, цукрової промисловості, комплексного освоєння Дніпра, економіки торгівлі, статистики та економічної географії, організації науки. Автор першого в СРСР підручника «Економічна географія України» (1930). Мешкав у чотирикімнатній квартирі № 18 на другому поверсі у правому крилі будинку.
1931 - 41 та 1944 - 47 — Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович (1857—1947) гігієніст і епідеміолог, акад. ВУАН (з 1921). У 1928—34 - неодмінний секретар Президії ВУАН. 1934 - 38 керував відділом Інституту демографії та санітарної статистики АН УРСР, 1938—41 консультант Інституту клінічної фізіології АН УРСР. У період проживання у цьому будинку сформулював у своїх працях закон періодичності епідемій дифтерії та положення про антагонізм між епідеміями дифтерії та іншими дитячими інфекційними захворюваннями, опрацював сучасну номенклатуру хвороб українською мовою. Відомі також його праці з історії земської медицини, дослідження з епідеміології та профілактики інфекційних захворювань, з санітарної статистики та демографії. Мешкав у п'ятикімнатній квартирі № 19 на третьому поверсі у центральній частині будинку.
З поч. 1930-х рр. до 1938 — Кравчук Михайло Пилипович (1892—1942) — математик, акад. ВУАН (з 1929). З 1921 — професор Київського політехнічного інституту та інших вузів. Одночасно очолював Комісію математичної статистики ВУАН (1923—33) та відділ математичної статистики Інституту математики АН УРСР (1934—38). Автор наукових праць з алгебри, математичного аналізу, диференційних та інтегральних рівнянь, теорії ймовірностей та математичної статистики, у т. ч. перших українських збірників термінології з алгебри та геометрії, а також підручників з математики. Істотне значення мають його дослідження неперервності коренів цілої трансцендентної функції, про полюси мероморфних та аналітичних функцій. Узагальнені ним поліноми Ерміта відомі як поліноми Кравчука. Праці вченого друкувалися в наукових виданнях Франції, Німеччини, Італії. Був організатором першої математичної олімпіади школярів Києва (1935).
1938 Кравчук став жертвою незаконних репресій. 21 лютого його було виключено зі складу дійсних членів АН УРСР, у вересні засуджено військовою колегією Верховного суду СРСР. Помер 1942 у місцях позбавлення волі. 1956 — реабілітований посмертно. Мешкав у п'ятикімнатній квартирі № 23 на четвертому поверсі у правому крилі будинку.
1931 - 41 та 1944 - 61 — Птуха Михайло Васильович (1884—1961) —економіст, статистик, демограф, акад. УАН (з 1920), чл.-кор. АН СРСР (з 1943), заслужений діяч науки УРСР (з 1944), член Міжнародного статистичного інституту (з 1929). Один з основоположників вітчизняної статистики і демографії.
У 1919—38 — директор Демографічного інституту ВУАН (з 1934 — Інститут демографії та санітарної статистики АН УРСР), створеного з його ініціативи. Одночасно 1919—40 — професор ряду київських вузів; 1940—50 — завідувач відділу статистики Інституту економіки АН УРСР, 1945—52 — голова Відділу суспільних наук АН УРСР. Основні праці присвячено проблемам загальної теорії статистики, теоретичної та прикладної демографії, історії статистики і демографії, питанням економічної статистики. Був одним з організаторів проведення ряду переписів населення України. Мешкав у чотирикімнатній квартирі № 16 на другому поверсі у центральній частині будинку.
1944 - 56 — Ревуцький Лев Миколайович (1889—1977) — композитор, педагог, музично-громадський діяч, народний артист СРСР (з 1944), акад. АН УРСР (з 1957), Герой Соціалістичної Праці (1969). У цей період — професор Київської консерваторії (з 1935). У
1954 – 55 спільно з Б. Лятошинським та М. Рильським завершив роботу над новою редакцією опери М. Лисенка «Тарас Бульба». Проживав у квартирі №41 на другому поверсі.
1934—41 — Серенсен Сергій Володимирович (1905—77) — вчений у галузі механіки, теорії міцності у машинобудуванні, акад. АН УРСР (з 1939). В ці роки працював в Інституті будівельної механіки АН УРСР (тепер — Інститут механіки АН УРСР ім. С. Тимошенка НАН України), директор закладу у 1934 — 40. Голова Відділу технічних наук АН УРСР (1939—46). З 1941 — у Москві. Засновник і керівник школи конструкційної міцності у машинобудуванні. Проживав у квартирі № 12.
1931 – 41 та 1944—45 — Федоров Михайло Михайлович (1867—1945) — вчений у галузі гірничої механіки, акад. ВУАН (з 1929), заслужений діяч науки РСФРР (з 1932). 1929—34 —керівник кафедри гірничої механіки Відділу технічних наук ВУАН, 1934—39 — директор Інституту гірничої механіки АН УРСР. Основні роботи вченого, написані в період проживання у цьому будинку, присвячено теоретичному обґрунтуванню динаміки рудникового підйомного обладнання, методам розрахунку рудникових турбомашин, рудникової вентиляції, а також техніці безпеки у гірничій промисловості. Мешкав у чотирикімнатній квартирі № 13 на першому поверсі у правому крилі будинку.
З 1930-х до 1941 та 1944—53 - Холодний Микола Григорович (1882—1953) — ботанік, фізіолог, акад. ВУАН (з 1929, заслужений діяч науки УРСР (1944). 1931 — 49 — завідувач відділу Інституту ботаніки АН УРСР (з 1971 інститут носить його ім'я), одночасно 1933 - 41 завідував кафедрою мікробіології Київського університету. Наукові праці присвячено фізіології рослин, мікробіології, загальній біології тощо. Мешкав у квартирі № 11.
На фасаді будинку встановлено меморіальні дошки: 1966 — К. Воблому (гранітна; арх. В. Шевченко); 1968 М. Федорову (гранітна, з барельєфним портретом; ск. І. Макогон); 1992 — М. Кравчуку (бронзова, з барельєфним портретом; ск. Н. Дерегус, арх. М. Дерегус); 1985 з боку вул. Банкової — П. Буйку (бронзова, з горельєфним портретом; ск. Б. Микитенко, арх. М. Фещенко) [735].