Частина кварталу з цією ділянкою за планом Києва 1852 відходила під спорудження церкви св. Володимира, але за розпорядженням російського царя Миколи І у 1857 залишена для приватних будівель. Наріжну садибу вибрав начальник артилерійських гарнізонів Київського округу генерал-лейтенант Т. Калита замість своєї попередньої на Печерську, яка відійшла під фортечні укріплення. Навесні 1858 почалися роботи щодо розпланування кварталу під керівництвом військового інж. Проскурякова. На садибі, яка займала територію сучасних ділянок на Ярославовому Валу, 1 і Лисенка, 2— 4, за кресленнями арх. Ф. Голованова, відповідними до зразкових проектів, були споруджені, крім наріжного будинку, кухня, сараї, стайня і льодовня. Наприкінці 19 ст. садибу придбав поміщик М. Подгорський, який прибудував до колишнього особняка на заломі вул. Ярославів Вал прибутковий будинок. Двоповерховий, цегляний, тинькований, у плані прямокутний. У композиції фасадів відсутні виразні акценти, декор модельовано в цеглі, композитні капітелі пілястрів другого поверху ліпні. Первісне анфіладне планування й оздоблення інтер'єрів не збереглися. Гармонійний за пропорціями будинок є зразком житлової забудови доби пізнього класицизму.
У різний час тут містилися також кав'ярня, перукарня «Антоній». Пізніше будинок використовувався для адміністративних установ. 1961 переплановано, влаштовано ізольовані квартири.