Мануїльський Дмитро Захарович (1883—1959) — політичний і державний діяч, історик, акад. АН УРСР (з 1945), перший секретар ЦК КП(б)У (1921), член Президії (з 1924), секретар Виконкому Комінтерну (1928—43), голова делегації ВКП (б) у Комінтерні, заступник голови Ради Міністрів УРСР (1944—53), міністр закордонних справ УРСР (1944—1952). У 1940-х рр. став ініціатором та ідеологом кампанії боротьби проти українського «буржуазного» націоналізму, підтримував переслідування української інтелігенції. У Києві мешкав на вул. Інститутській, 20/8 (див. ст. 202.2). Ім'ям Д. Мануїльського названо вулицю у Києві.
Поясна бронзова скульптура встановлена на прямокутному гранітному постаменті. Зображено Д. Мануїльського в момент публічного виступу. Постать відтворена в повороті і нахиленою вперед, ліва рука, що притримує аркуші доповіді, спирається на трибуну, права зігнута в характерному ораторському жесті. У верхній частині постаменту викарбувано анотаційний напис. Пам'ятник вирішено реалістичною пластикою в масштабному співвідношенні із довколишньою забудовою [1021].