Зведено за проектом арх. В. Ніколаєва як одноповерховий для генерал-майора у відставці Ф. Івенсена. 1883 його вдова Т. Івенсен продала будинок з частиною садиби київському купцю 1-ї гільдії, цукро-промисловцю М. Заксу, який торгував під маркою фірми «Рафаїла Закса сини». 1896 року на його замовлення за проектом арх. А. Краусса надбудовано другий поверх, дороблено бічні сходи й надано фасаду вигляду палаццо в дусі ренесансу. У 1980-х рр. реставровано. Двоповерховий, цегляний, тинькований, у плані ускладненої П-подібної форми (з прибудовами й бічними ризалітами). Центр головного, первісно на тринадцять віконних осей, фасаду акцентовано ризалітом малого виносу із дверима парадного входу. Під час надбудови ризаліт одержав розвиток вгору та завершення парапетом із трикутним фронтончиком і картушем. Симетрію фасаду трохи порушено прибудовою об'єму для парадних сходів біля правого (північно-східного) крила. Тут також з'явився парапет із фронтоном і ліпним картушем та високий чотирисхилий дах-намет (втрачено).
При пізніших перебудовах бічні парадні двері замуровано, сходи розібрано. Цоколь облицьовано рожевим гранітом під бучарду. З того самого матеріалу і в тій самій техніці влаштовано відмостку, ґанок і парадні сходи. Стіни першого поверху оброблено рустом, перемички прямокутних вікон — із замковими каменями. Традиційно другий поверх оздоблено ошатніше — канелюрованими пілястрами, напівциркульними вікнами, ліпними сандриками з гірляндами, розвиненим карнизом. У капітелях пілястрів, що фіксують ризаліт і фланги фасаду, вміщено горельєфні композиції в гротескному дусі із жіночими маскаронами. Завершує фасад кована металева огорожа між цегляними тумбами. Бічні й дворовий фасади вирішено без прикрас, оздоблено лише міжповерховим пояском. Заповнення вікон вагонного типу пізнішого походження. Металеві балкони-піддашшя й ґанки на чавунних колонках втрачено. Планування приміщень, де частково збереглося ліпне оформлення карнизів і стель, підпорядковано сучасним потребам.
Обабіч головного фасаду по лінії забудови збереглася огорожа садиби, влаштована з металевих кованих візерунчастих ланок, навішаних на цегляні тиньковані й рустовані пілони, що увінчані скульптурними вазами. Зсередини ажурна огорожа закрита бляхою. На садибі поновлено насадження з фруктових і декоративних дерев, чагарників. Від вуличного хідника ділянку відокремлює неширокий відкритий газон з віковими каштанами - сучасниками особняка. Будинок характерний зразок забудови Липок кін. 19 поч. 20 ст. і головний композиційний акцент цього кварталу.
У дорадянський час тут містилися контори чотирьох цукрових заводів, директором-розпорядником яких був М. Закс. Після 1917 будинок націоналізовано; в ньому розташовувалися різні установи. У 1920-х рр. тут був Київський окружний відділ Державного політичного управління (ДПУ). Під час фашистської окупації Києва 1941-43 у будинку перебував штаб угорської армії.
Тепер використовується для проживання та прийому перших осіб закордонних урядових делегацій в Україні.