Зведено за проектом військового інженера, підполковника В. Катеринича для Т. Івенсен — вдови генерал-майора Ф. Івенсена. 1899 садибу придбав статський радник, голова правління Київського поземельного банку М. Філіппов, власником якої був до 1917.
Одноповерховий, цегляний, у плані прямокутний. Планування коридорне.
Головний фасад із ризалітом звернений на захід, у бік вул. Інститутської, бічний на червоній лінії забудови вул. Липської. Парадні фасади об'єднує горизонтальна орнаментальна тяга, що переходить в обрамлення вікон. Центральну вісь акцентує тригранний ризаліт. Над вуличним фасадом, своєрідно підкреслюючи його роль, підноситься складної форми дах із ажурними кованими ґратами й декоративними наріжними вежками. Оздоблення фасадів виконано в цеглі. У кількох внутрішніх приміщеннях збереглися виконані у стилі ренесанс деталі ліплення стін та стель. Навколо будинку — невеличкий сад, відокремлений від вулиць парканом із металевими ґратами на цегляному цоколі, зі стовпами, увінчаними декоративними вазами (пізнішого походження).
Особняк є характерним зразком забудови Липок кін. 19 ст.
1934—37 будинок займав Затонський Володимир Петрович (1888—1938) — державний і партійний діяч УРСР, акад. ВУАН (з 1929). З 1933 очолював Наркомат освіти УРС’Р, був головним редактором Української Радянської Енциклопедії. Репресований органами НКВС, розстріляний 29 липня 1938.
У повоєнний час тут проживав Коротченко Дем'ян Сергійович (1894—1963) - державний і партійний діяч УРСР. 1947-54 голова Ради Міністрів УРСР. З 1954 — голова Президії Верховної Ради УРСР.
Тепер особняк використовується як резиденція для офіційних осіб, що відвідують Україну.

Адреса за рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів - Рози Люксембург, 1.