Призначалася для розміщення технічного обладнання (насоса, залізного резервуара, чавунних труб) з метою постачання монастирю дніпровської води з Київського фортечного водогону. Зведена за проектом арх. В. Сичугова. У зимовий період 1879—80 у верхній частині споруди під дахом змонтовано великий резервуар для води, виготовлений із спеціального заліза на варшавському машинобудівному заводі «Шольце, Реппган і К°» (зберігся). Цими роботами за своїм проектом, а також проведенням водогону до деяких споруд Лаври керував військовий інж., штабс-капітан І. Запорожський. Водогін почав діяти з весни 1880, щоденно подавав понад 9 тис. відер води. За постановою Військової ради, яку у вересні 1881 затвердив російський імператор, земельну ділянку офіційно передано з військового інженерного відомства у власність монастирю. 1884 встановлено водоміри, виготовлені фірмою «Кенеді» (Лондон). 1906 здійснено ремонт. 1914 старий бак на 1,3 тис. відер води замінено на новий більшого об'єму, у зв'язку з чим було перероблено дах. Башта двоярусна, цегляна, у плані восьмикутна, увінчана сферичною банею з восьмисхилою бляшаною покрівлею. Міжповерхові перекриття пласкі. Прилеглі до внутрішньої поверхні стіни й відокремлені від приміщення першого ярусу Гвинтові дерев'яні сходи ведуть на другий ярус.
Оздоблена у цегляному стилі. Чотири хрещатоподібно розміщені розкріповані грані споруди завершено півкруглими кокошниками з круглими вікнами. Фасади декоровано орнаментальними фризами та лиштвами великих тристулкових вікон першого ярусу, пласкими фігурними лиштвами здвоєних вікон — другого, пласкими нішами з аркатурним завершенням і вміщеними в них рельєфними хрестами, наріжними тричвертєвими колонками в оформленні розкріповок на другому ярусі. Всі декоративні елементи виконано з цегли та підкреслено кольором пофарбування.
Пам'ятка — цінний зразок споруди технічного призначення у цегляному стилі.
2010 відремонтована й пристосована під церкву, освячену в ім'я преподобного Сергія Радонезького. Територію благоустроєно.