Нифонт (? — 21 квітня 1156) — церковний діяч, письменник. Постриженик Києво-Печерського монастиря, за переказами — киянин. За даними рика В. Татищева, був ігуменом на Волині. 1130 висвячений на єпископа Новгородського. Постійно дбав про церковне будівництво у Новгороді: за нього зведено мурований храм Успіння Пресвятої Богородиці на Торговищі (1135-44), розписано притвори храму Святої Софії (1144), зроблено для нього нову свинцеву покрівлю та побілено стіни (1151). Доклав багато зусиль для вгамування князівських чвар між Мономаховичами та Ольговичами. Рукопоклав на ігуменство Антонія Римлянина. Був непримиренним до порушень канонів церкви, що сталося на соборі 1147, під час обрання на митрополита Клима Смолятича, за що був засланий київським кн. Ізяславом Мстиславичем у Києво-Печерський монастир (1149). Знаток канонів та звичаїв Східної церкви.

Нифонту належать відповіді на «Вопрошанія Кирика Новгородця» — збірника питань, що стосуються церковного права і обрядовості; його також вважають ініціатором написання «Софійського временника» 1136 — новгородського літопису з відверто антикнязівським спрямуванням. Помер у Києві, похований спочатку в Дальніх печерах. День пам'яті — 8 квітня [1471].