Споруджено за проектом військового інж. О. Середи для проживання ченців.
Після націоналізації у 1920-х рр. тут містився готель Спілки транспортних робітників. Тривалий час споруда використовувалась як житлова, після 1985 в ній розміщено музейну експозицію заповідника.
Ремонти проводились у 1950-х рр., 1984-85 та 1998-99.
У зв'язку з перепадом рельєфу південно-західна частина будинку двоповерхова, північно-східна — триповерхова. Цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, вкритий вальмовим дахом з бляшаною покрівлею. Має кілька входів. Планування двосекційне, в основному з дворядним розташуванням приміщень. Міжповерхові перекриття пласкі, сходи гранітні.
Оформлений з використанням елементів класицизму. Головний (північний) фасад, побудований за принципом центрально-осьової симетрії, членується лопатками. Його центральну частину акцентовано тридільними вікнами, завершено трикутним щипцем, у центрі якого вікно, декороване лиштвою та хрестом. Під вікном — дата побудови (1890). Два симетрично розташовані на флангах входи по-різному облашто- вано: східний — прибудованим тамбуром, західний — невеликим ґанком з металевим піддашком. На південному фасаді на рівні першого поверху — відкрита галерея у вигляді аркади з пласким перекриттям, огороджена дерев'яною балюстрадою. Східний і західний (торцеві) фасади також завершено трикутними щипцями. Переважно горизонтальний характер членування фасадів формується міжповерховим і вінцевим карнизами складного профілю, підвіконними фільонками на першому поверсі головного фасаду, галереєю південного фасаду. Лучкові вікна обрамлено лиштвами. Являє цікавий зразок монастирської будівлі кін. 19 ст. 1996 корпус передано монастирю [1448].