Зведений за типовою схемою на вісім розливних столів, розрахованих на виробництво 1000 дал горілки на добу. З початком 1-ї світової війни припинив випуск продукції, відновив роботу 1931 як лікеро-горілчаний завод. За час експлуатації проведено незначне розширення підприємства: на подвір'ї з'явилися нові прибудови до старих будинків, у зв'язку із заміною дерев'яних кроков на металеві ферми надбудовано праве крило головного корпусу. Винний склад складається з ланцюга технологічно взаємозв’язаних цегляних споруд. Південно-східний в’їзд у старовинній цегляній огорожі фланковано одноповерховими цегляними будинками: ліворуч - спиртоприймальним відділенням, праворуч - кочегаркою, перекритою оригінальним за формою напівциліндричним дахом. Упритул до кочегарки прибудовано спиртосховище, до якого прилягає корпус очисного відділення. Його безпосереднім продовженням є ліве крило головного корпусу, призначеного для тарного і розливного відділень, контор. Усі ці споруди створюють єдиний наріжний будинок з цокольним напівпідвальним ярусом, утвореним через перепад рельєфу. Трапецієподібний у плані головний корпус має дерев'яні перекриття на металевих прогонах, розміщених у чотири ряди, що спираються на металеві колони трубчастого перерізу. Первісні дерев’яні крокви вальмової залізної покрівлі збереглися частково. Підлога у промислових залах з метласької плитки. Будівлю вирішено з використанням декоративних властивостей цегляної кладки та елементів історичних стилів, зокрема флорентійського ренесансу (зубчасті карнизи, що нависають, ступінчасті аттики, аркові вікна, плоский руст). Триосьова симетрична композиція чолового та дворового фасадів ґрунтується на підкресленні центрального об'єму у вигляді шестиярусної вежі для напірних місткостей та сходів, увінчаної прямокутними аттиками. До бічного фасаду прилягає чотириярусний об'єм очисного відділення, виділеного на рівні другого поверху трьома великими арковими вікнами, зверху - розвиненим ступінчастим увінчанням, завершеним трикутним фронтоном. В цілому тектоніка фасадів побудована на протиставленні підкресленої рустикою горизонтальної лінії цокольного ярусу і частого ритму вертикальних членувань верхніх поверхів, розбитих на одновіконні площини плоскими лопатками.
Мальовничість силуету, різноманітність форм віконних прорізів, виразність архітектурного декору, що складається з розвинутих карнизів, ступінчастих фільонок на лопатках, простої віконної лиштви, надають будівлі романтичного вигляду, виділяють її серед сучасної забудови [582].