Вул. М. Коцюбинського, 2. Житловий будинок 1955—57рр., в якому проживали відомі письменники (іст.). На червоній лінії забудови. Споруджено на складному рельєфі за проектом арх. В. Гопкала. Семи-восьмиповерховий, цегляний, облицьований білою плиткою, у плані складної конфігурації з багатогранним наріжним ризалітом.

У будинку проживали в різний час відомі письменники:

1957-88 — Бейлін Павло Юхимович (1910—88) — письменник, лікар. Автор художніх, художньо-документальних і науково-публіцистичних книжок про подвиг медиків у Великій Вітчизняній війні, пошуки нового у медицині. Учасник радянсько-фінляндської та Великої Вітчизняної воєн, добровольцем пішов на фронт і разом з армією дійшов до Берліна. В період життя у цьому будинку написав твори: «Живи, солдате!» (1960), «Михайло Сидорович Коломійченко» (1962), «Рік щастя» (1970) , «Завжди в дорозі» (1978), «Поговори зі мною, лікаре» (1980). Займав чотирикімнатну квартиру № 17 на сьомому поверсі. Зберігся меморіальний кабінет письменника.

1957-94 — Збанацький Юрій (Григорій) Оліферович (1914-94) — письменник, Герой Радянського Союзу (1944). Учасник Великої Вітчизняної війни, командир партизанського загону ім. М. Щорса, партизанського з’єднання. У роки проживання тут створив романи «Малиновий дзвін» (1958), «Сеспель» (1961), «Хвилі» (1967), «Кують зозулі» (1975), «Червона роса» (1981); повісті «Єдина» (1959), «Морська чайка» (1959), «Ми — не з легенди» (1972), «П'ятий полюс» (1986); оповідання, які увійшли до збірки «Ошукана віра» (1989) та ін. За його сценаріями поставлено кінофільми «Таємниця партизанської землянки», «Чекайте зв'язкового». 1972—81 очолював Київську організацію Спілки письменників України. Відзначений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1970), премією ім. Лесі Українки (1975). Жив у п'ятикімнатній квартирі № 28 на четвертому поверсі будинку. У квартирі збережено меморіальний кабінет письменника.

1968—77 — Земляк Василь (справж.— Вацик Василь Сидорович; 1923—77) — письменник, кінодраматург. Учасник Великої Вітчизняної війни, підпільник, командир партизанського загону. У роки життя в цьому будинку створив романи «Лебедина зграя» (1971), «Зелені Млини» (1976), за які відзначений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1978, посмертно); п'єсу «Президент» (1975). За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О. Довженка поставлено фільми: «На Київському напрямі» (1968, співавт. і реж. В. Денисенко), «Важкий колос» (у співавт.), «Відвага» (1971), «Вавилон-ХХ» (1980, співавт. і реж. І. Миколайчук). Займав п'ятикімнатну квартиру № 34 на сьомому поверсі.

1957-67 — Кучер Василь Степанович (1911—67) — письменник. Учасник Великої Вітчизняної війни, що пізніше знайшло своє відображення у його творчості. У ці роки написав романи «Трудна любов» (1960), «Голод» (1961), «Орли воду п’ють» (1966), «Ми не спимо на трояндах» (1967). Займав чотирикімнатну квартиру № 7 на четвертому поверсі.
1957—97 Новиченко Леонід Миколайович (1914 -97) —критик, літературознавець, акад. АН УРСР (з 1985). У 1959—86 — секретар правління Спілки письменників СРСР. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1968), премій Президії АН СРСР ім. В. Бєлінського (1958) та Президії АН УРСР ім. І. Франка (1981), премії в галузі літературно-художньої критики Спілки письменників України (1977). 1993—96 — академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України.
Автор книжок «Мирослав Ірчан» (1958), «Про багатство літератури» (1959), «Шевченко й сучасність» (1964), «Не ілюстрація відкриття!» (1967), «Поезія і революція» (1979), «Поетичний світ Максима Рильського» (1980 і 1993), «Вічно новий реалізм» (1982). Мешкав у квартирі № 30 на п'ятому поверсі.

1957—95 — Палійчук Борис Дмитрович (1913—95) — поет і прозаїк. У цей період видав збірки віршів і поем: «Є на Волзі скала», «Літаки» (1958), «Моє покоління» (1963), «Крила землі» (1968), «Відгуки грози» (1983); роман «Розбіг» (1964), «Сходження на хмари» (1967); повісті «Ескадрилля "Лисий орел"» (1969), «Червоне кільце» (1961), «Хочу бути льотчиком» (1977). Мешкав у чотирикімнатній квартирі № 12 на п'ятому поверсі.

1957—65 — Сосюра Володимир Миколайович (1898—1965) — поет. Учасник громадянської та Великої Вітчизняної воєн. За роки життя в цьому будинку підготував збірки віршів «Ластівки на сонці» (1960), «Поезія не спить» (1961), «Щастя сім'ї трудової» (1963), «Осінні мелодії» (1964). Відзначений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1963). Чимало віршів В. Сосюри покладено на музику. Перекладав українською мовою твори О. Блока, С. Єсеніна, Я. Коласа, Я. Купали, М. Лєрмонтова, О. Пушкіна, Ю. Словацького та інших поетів. Займав чотирикімнатну квартиру № 29 на четвертому поверсі, де збережено кабінет поета.

1957—73 — Ушаков Микола Миколайович (1899—1973) — письменник. Його перу належать збірки віршів «Веснопалац» (1962), «Є така сторона» (1965), «Теодоліт» (1967), «Я рими не боюся дієслівної» (1970), «Мої очі» (1972), «Повість швидкоплинних років» (1960); роман «Вздовж гарячого асфальту» (1965). Відзначений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1973). Перекладав російською мовою твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, інших українських поетів. Займався розробкою питань поетичної творчості й майстерності. У цей період обирався членом президії правління СПУ. Проживав у чотирикімнатній квартирі № 11 на п'ятому поверсі.

1957—73 — Чорний-Діденко Юрій (справж.— Діденко В'ячеслав Лукич; 1907—73) — письменник. Учасник Великої Вітчизняної війни. Основна тема творчості — життя і праця шахтарського Донбасу. Створив тут повісті «Синя блуза» (1963), «Повісті далеких доріг» (1965), «Загострені олівці» (1967), «Іскри на вітрі» (1969); роман-дилогію «Правда на землі одна» («Дика балка»; 1957 і «Пласти»; 1959); романи «Вечірні вогні» (1961), «Ключі від палацу» (1971) . Займав чотирикімнатну квартиру № 5 на третьому поверсі. Збережено меморіальний кабінет письменника.
1957—93 у будинку проживав Швець Василь Степанович (1918—93) — поет. Лауреат премії ім. В. Сосюри (1982), премії ім. П. Тичини «Чуття єдиної родини» (1988). У цей період видав збірки «Неспокійне літо» (1959), «Зелена рута» (1960), «Кроки і роки» (1962), «Двобій» (1965), «Живе намисто» (1970) , «Віднайдений зошит» (1975), «Сподівання» (1984), «Листи в окопи» (повість у новелах, 1985). Мешкав у чотирикімнатній квартирі № 20 на восьмому поверсі.

У цьому будинку в різні роки проживали також письменники О. Іваненко, П. Панч, 3. Тулуб, перекладач М. Лукаш та ін. На будинку встановлено бронзові меморіальні дошки з барельєфними портретами на пошанування: П. Бейліна (1990, ск. В. Медведєв, арх. П. Купрій), Ю. Збанацького (1996, ск. М. Суходолов), В. Земляка (1983, ск. І. Макогон, арх. О. Тамаров), В. Кучера (1969, ск. І. Подрез, арх. Я. Ковбаса), Б. Палійчука (1997; ск. О. Карун- ський), В. Сосюри (1966, ск. А. Фуженко, арх. Т. Довженко), М. Ушакова (1975, ск. І. Копайгоренко, арх. А. Іг- нащенко), Ю. Чорного-Діденка (1981, ск. В. Чепелик, арх. В. Костін), В. Швеця (1996, ск. М. Горловий, арх. О. Фурман) [686). Лариса Гаврилюк,